Арсен Аваков опублікував есе «Без ненависті!», в якому автор аналізує рівень політичного протистояння кандидатів перед другим туром виборів президента і звертає увагу на неприпустимість радикалізації суспільства. Есе політик опублікував на своїй сторінці Фейсбук. Вже за перші кілька хвилин публікація отримала півтисячі «лайків» читачів.

Без ненависті!

Арсен Аваков

Сім днів до другого туру виборів Президента України.

Агресивність суспільно-політичного протистояння в країні досягла абсолютно неприпустимого рівня.

Все настільки захопилися баталією, що, схоже, вже забули, заради чого введений сам механізм виборчого суперництва. Але ж все просто: вибори – це суспільний договір щодо регулярної коректної демократичної процедури, що забезпечує визначення домінуючої точки зору більшості. Коректної процедури!

Зараз же – в інформаційній сфері – суспільство розділене на два непримиренні табори. І дехто вважає, що всі засоби хороші. Пропагандисти, в патетиці своєї агітаційної риторики, заявляють про те, що якщо не запанує їхня точка зору, то Україна загине. У спробі отримати голоси на свою підтримку – рвуть своїми закликами країну на частини, не замислюючись про наслідки, отруюючи гнівом великі групи українського суспільства. В сторону йде мудрість, порядність і доброта – на порядок денний виходить НЕНАВИСТЬ!

Ненависть отруює творення! Ніяке керівне крісло в країні не варте того, щоб розміняти його на атмосферу взаємної ненависті в суспільстві! Ненависть відкидає нас всіх назад, згуртовує в божевільні зграї – будить страх, остервеніння і жорстокість – руйнує розум.

Політична конкуренція вийшла за межу здорового глузду, питання про вибір чергового – я підкреслюю – чергового президента підміняється боротьбою «абсолютного зла» з «абсолютним добром». Це дуже погана, небезпечна і руйнівна підміна понять.

Демонізація супротивника, боротьба на приниження, знищення і нинішній рівень поляризації суспільства абсолютно неприпустимі!

Пора дуже ясно відчути цю небезпечну межу і зупинитися!

Варто спокійно подумати про головне. Ми, українці, дуже багато пережили і гідно витримали випробування останніх років, щоб дозволити штучному насінню ненависті руйнувати нашу країну.

Час викорінити в собі свідомість підданих пана, для яких його смерть або зміна – це крах держави. Хочу нагадати, що президент – це не Бог-батько, не цар, не Генеральний Секретар ЦК КПРС і не батько сімейства. Президент – топ-менеджер, найнятий суспільством для виконання певної роботи в межах своїх функціональних обов’язків. І дуже багато з того, що кандидати в запалі виборчої гарячки обіцяють виборцям – знаходиться поза їх повноваженнями!

Вибори президента – важливе і знакова подія, але воно не може і не повинно бути доленосним для нормальної демократичної країни. Програш «свого» кандидата ніяк не означає знищення України!

Після виборів президент стане не вершителем доль, як багатьом здається сьогодні – а всього лише одним з елементів – хоча і дуже важливим – державної системи, поряд з парламентом, урядом і всіма іншими державними інститутами, кожен з яких має свої повноваження і свою сферу відповідальності.

І всі ці інститути продовжать свою роботу: нікуди не дінеться армія, яка продовжить захищати цілісність країни; залишиться МВС, яке забезпечить порядок і безпеку; залишиться уряд, який відповідає за економіку, бюджет, соціальні питання; залишиться парламент, який формує законодавчу базу України. Влада – це комплекс відповідальних інституцій і жодна її складова частина не може самовільно змінювати базові положення Конституції.

Жоден президент чи політик в Україні не зможе зайти за ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ, які окреслило сучасне українське суспільство.

Жоден політик не має і не буде мати такої сили, щоб вийти за межі цих червоних ліній і похитнути підвалини країни. Ми – сильне суспільство – і ці червоні лінії дуже зрозумілі КОЖНОМУ
адекватному політику України, яка має значну підтримку людей.

ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ – це, перш за все, територіальна цілісність України, питання повернення окупованих територій Донбасу і анексованого Криму – подальша їх реінтеграція; це орієнтація на європейську і євроатлантичну інтеграцію; це економічна незалежність від РФ і неприпустимість будь-яких поступок агресору; це – повага громадянських свобод, безпеку і необхідність гідного матеріального рівня життя громадян України. За великим рахунком – все!

Це очевидні речі, які об’єднують переважну більшість українців. І це дуже потужний фактор внутрішнього балансу в країні. Балансу, який дає суспільство. Балансу, вистражданого роками боротьби – двома революціями і війною. Балансу нашої внутрішньої сили. І не потрібно розлючених біснувань – у нас достатньо внутрішньої сили до поступального збалансованому творення. Треба просто не забувати про це, коли нас намагаються загальмувати, втягуючи в чергову спіраль ненависті.

Жоден з кандидатів не Бог і не демон .. Кандидати просто люди, які потребують мудрої поради і підтримки свого народу.

Задумайтесь: Що кожен з вас може порадити своїй країні? Як ми бачимо свою загальну “дорожню карту”? Допоможіть своєму президенту – хто б ним не став – йти правильним шляхом. Не дозволяйте втягнути себе в руйнівну конфронтацію. Вже через сім днів настане перший понеділок після виборів. Готуйтеся підказувати, поправляти – працювати і допомагати. І все у нас буде добре!