Я украинец. И я армянин

7 июня 2013

В Украине живет около 500 тысяч армян. Чьи-то семьи живут в Украине столетия, кто-то недавно.. Армянским церквям во Львове и в Крыму более 650 лет. Мы вместе – века.. Всем украинцам-армянам крайне важна позиция их государства по трагедии армянского народа 1915-1922 годов. Та трагедия не обошла ни одну армянскую семью.
Вместе с другим депутатом – армянином Виленом Шатворяном — мы подали в парламент законопроект:
№2254а от 6.06.2013г.
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про визнання геноциду вірменського народу

Верховна Рада України,
керуючись положеннями Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього;
вшановуючи пам’ять численних жертв організованого та масового знищення вірмен на території Османської імперії в 1915-1922 роках;
співчуваючи вірменському народові;
осуджуючи політичний режим, що санкціонував масові вбивства за расовою та релігійною ознаками, постановляє:

1. Визнати масові знищення вірмен у 1915-1922 роках в Османській імперії геноцидом вірменського народу.
2. Днем пам’яті жертв геноциду вірменського народу встановити 24 квітня.

****
З пояснювальної записки до законопроекту:

Геноцид вірменського народу, запланований з метою його знищення і здійснений у 1915-1922 роках в Османській імперії молодотурецьким урядом, згідно з міжнародним правом визначається злочином проти людства.
Підкомісія ООН з прав людини у 1987 році визнала геноцид вірмен 1915 року в Османській імперії, в тому ж році Європарламент прийняв рішення щодо кваліфікації подій 1915-1922 років як геноциду вірменського народу.
В світі офіційно визнали геноцид Уругвай, Аргентина, Венесуела, Канада, Росія, Франція, Італія, Швейцарія, Швеція, Греція, Словаччина, Нідерланди, Бельгія, Ватикан, Ліван, Кіпр, Польща, Литва, Чилі та інші країни, в тому числі, більшість штатів США.
Питання геноциду є досить важливим на міжнародному рівні. Актуальним воно є і для України. Для понад півмільонної вірменської діаспори, що проживає в Україні, багатовікові культурно-історичні зв’язки, які сходять до епохи Київської Русі, тематика геноциду та питання його визнання залишаються проблемами виняткового значення. Український народ, який і сам зазнав трагедії голодомору 1932-1933 років, не має залишатись осторонь цього питання.
З урахуванням викладеного, з метою засудження та попередження подібних злочинів у майбутньому, а також для вшанування пам’яті жертв зазначених трагічних подій, пропонується визнати геноцид 1915-1922 років на державному рівні.