Село — крок у майбутнє. Юрій Крикливий. "Слобідський край", 30 січня 2007 року. №11

1 февраля 2007

Про стан сьогоднішнього села вже сказано стільки, що додати нове навряд чи вдасться. Всім тяжко, а працівникам «цеху під відкритим небом» особливо, бо часто не мають елементарного — доріг, газу, медичних, закладів.

Та зима — період виношування планів розвитку, розподілу бюджетних коштів. Як це вплине на перспективи росту, що зміниться в житті села, чи не оминуть його фінансові потоки? Про це розмовляємо з людиною, чий вплив на ситуацію важко переоцінити — головою облдержадміністрації Арсеном Борисовичем Аваковим. У його досить щільному графіку все ж знайшлося півгодини, аби послати селянам сигнал того, що про них не забули, їм приділяється значна увага.

Візьмімо, перш за все, тезу про відродження села. Що це значить у реальному житті? Чи не бажання повернутися назад, у часи адміністративно-командної системи з її колгоспами та радгоспами? Так, були показники, але якою ціною вони давалися? Наскільки ефективною була сама система? Власне, сама аграрна реформа набула незворотного характеру, і навіть найзатятіший ретроград не наважується й говорити про повернення назад. Та це й неможливо.

Отже, необхідно досягнути хороших результатів за нових умов. Бо навряд, щоб когось влаштували колишні ферми за селом, що приносили суцільні збитки, енергозатратні трактори, які лише топтали грунт. Сучасні молочнотоварні ферми з молочними блоками і комп’ютерами не гоже і порівнювати з тим, що залишено в минулому. Отримане в таких умовах молоко високої якості, за нього платять добру ціну, яка дозволяє отримувати прибутки від колись суціль збиткової галузі. Професія доярки на такій фермі стає престижною, там платять високу зарплату, зі стадом працюють спеціалісти найвищої кваліфікації.

— Дійсно, революційні зміни в життя селян приносить газифікація населених пунктів. Ми й далі будемо продовжувати цю роботу, — твердо переконаний Арсен Борисович. — А куди газ уже дійшов, треба активніше підводити його в кожну оселю.

Ремарка кореспондента. Нині газ дорожчає, труби теж. Однак селяни радіють йому і за таку ціну. Кажуть, що дрова та вугілля теж не дешевшають, а хто щоранку топив ними грубку й виносив із хати попіл, той оцінить чистоту та порядок, що ввійшли в селянську хату.

Хоч би як дорого це не було, а газ і дороги треба підводити до кожного села. Іншого не дано.

— Інвестицій на село прийде на 30 відсотків більше, ніж попереднього року, — розраховує голова облдержадміністрації. — І держава, і область стимулюватимуть ефективний труд. Скажімо, збережено минулорічний рівень дотацій за посіви зернових культур. По 100 грн за гектар озимини та по 60 грн за ярові посіви. Не скажу, що над селом пройде «золотий дощ», але допомога досить відчутна. Тим більше, що вона не єдина. Скажімо, якщо торік було відшкодовано 13,5 млн грн на компенсацію процентних ставок по банківських кредитах, то цього року сума зростає до 37 млн. Майже втричі більше. Маємо можливість майже безболісно взяти 500—600 млн грн. Тепер банки стоятимуть у черзі, пропонуючи селянам гроші. А ми пріоритет надаватимемо тим банкам, у яких дешевші «проценти».

— Уже не перший рік триває аграрна реформа. Яка її мета і коли вона буде завершена? Чим? Хотілося б почути приклади, з яких видно її результати.

— Активне реформування аграрного сектора розпочато після виходу відомого Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Головна мета, що при цьому переслідувалася, — змінити колективну власність на землю й майно на приватну й затвердити, таким чином, більш ефективного власника.

Друге завдання реформування полягало в тому, щоб створити цьому власникові сприятливіші умови для розвитку й забезпечення конкурентоспроможності шляхом формування й розвитку інфраструктури аграрного ринку (біржова торгівля, оптові ринки, ринок землі й іпотека, доступ до кредитів і т. д.).

Багато чого в цьому плані вже зроблено. Колективні сільгосппідприємства реформовані в господарства, створені на основі приватної власності й орендних відносин на землю й майно, а їхні колишні члени стали власниками земельних і майнових паїв. Поступово формується ринкова інфраструктура на селі.

У виробничому плані можна відзначити, що роки реформування відзначені істотним збільшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції (виробництво валової продукції в порівнянних цінах виросло з 2655 млн грн у 1999 році до 3618 млн грн у середньому за 2001—2006 роки, або на 36 %). Зараз область отримує більше, ніж на початку реформування, зерна, цукрових буряків, соняшнику, овочів, м’яса (у живій вазі), яєць. Виняток становлять хіба що молоко, вовна й продукція садівництва.

Поліпшити й фінансовий стан сільгосппідприємств, середній рівень рентабельності яких у 2005 році склав 12 %, а в поточному очікується десь 10—11 %, у той час як у 1999 і 2000 роках сільське господарство було збитковим.

Але не це головне. Ми вважаємо, що розпочате реформування аграрного сектора закінчиться тоді, коли в області й Україні в цілому буде сформована широка мережа потужних, ефективно працюючих підприємств, здатних вести виробництво на основі найсучасніших технологій і забезпечувати при цьому виробництво продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Прикладами таких господарств зараз можуть служити агрофірма «Сади України», агрокомбінат «Слобожанський», приватні аграрно-орендні підприємства «Зоря» і «Промінь» Красноградського району, ВАТ «Курганський бройлер» Балаклійського й деякі інші.
А коли таких господарств стане більшість, можна буде вважати, що аграрна реформа завершена.

— Чим аграрний ринок порадує нас у 2007 році? Темпи росту заплановані нижче торішніх… Рік же був неврожайним, тому нема чого з ним порівнювати.

— У поточному році прогнозуємо забезпечити приріст виробництва валової продукції сільського господарства мінімум 4—5 % проти рівня 2006 року, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах — 8,4 %, а в господарствах населення — на 1 %. Час приходить орієнтуватися на крупнотоварне виробництво.

Відносно того, що 2006 рік був неврожайним. можна з вами й не погодитися. Це дійсно правильно стосовно зернових культур, картоплі. Узимку від морозів постраждали сади. Але в тому ж 2006 році область зібрала найбільший, починаючи з 1995 року, урожай цукрових буряків — 1587,5 тис. т, з якого цукрові заводи виробили майже 210 тис. т цукру (також найбільша кількість за 1996—2006 роки). Минулий рік став рекордним для області з валового виробництва соняшнику (376,5 тис. т) і овочів (537,2 тис. т).

У тваринництві практично на рівні 2005 року вироблено м’яса (у живій вазі) і значно більше (на 17 %) яєць. Знизилися обсяги виробництва практично тільки в одній провідній галузі тваринництва — молочному скотарстві.

Ми й зараз не знаємо, чи вдасться нашим молокопереробним підприємствам пробитися на ринок Росії або інших країн. А звідси складно прогнозувати рівень закупівельних цін на продукцію тваринництва у 2007 році, а значить, і високі темпи збільшення обсягів виробництва.

У рослинництві маємо добрі види на врожай озимих зернових, але зима ще попереду, знову ж — ростуть ціни на мінеральні добрива, техніку, дорого обходяться пально-мастильні матеріали. Тому сільгоспвиробники обережно підходять цього року до планування обсягів виробництва зерна й іншої продукції.

У цілому ж скажу, що сільське господарство, як і раніше. залишається одним із найважливіших пріоритетів у роботі облдержадміністрації, а обсяги виробництва в цій галузі будуть достатні, щоб гарантувати продовольчу безпеку регіону.

— Раніше вважалося правилом щорічно на 10 % обновляти техніку, щоб за дві п’ятирічки замінити повністю. Які темпи відновлення техніки зараз?

— Сьогодні сільгосптоваровиробники не можуть дозволити собі таких темпів відновлення техніки, як у часи Радянського Союзу, хоча проведення цієї роботи й зараз є стратегічним напрямком розвитку сільського господарства. Нехай не такими темпами, але техніка на селі обновляється як у кількісному, так і в якісному відношенні. Останнє, вважаю, особливо важливе.

Щодо темпів. Якщо у 2003 році було закуплено сільськогосподарської техніки на суму 129 млн грн, то у 2005-му — на 201,5 млн, а у 2006-му — на 260 млн.

Ремарка кореспондента. Техніку купуємо передусім імпортну. Бо краща. Ефективніша. Зате ґрунтообробна техніка зі Зміївщини знаходить дорогу до зарубіжного фермера. Можемо ж, коли захочемо…

Харківське сільгоспмашинобудування буде всіляко підтримуватися, але колективи заводів у конкурентній боротьбі мають самі боротися за честь марки своєї продукції. Тут уже ніхто не прийде на допомогу.

В основному для придбання техніки використовуються власні засоби господарств і інвесторів, довгострокові банківські кредити, а також державна програма 30 % компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. У рамках цієї програми за два останніх роки закуплено 146 одиниць різної сільськогосподарської техніки на 23 млн грн, у тому числі 70 тракторів ВАТ «ХТЗ». При цьому 7 млн грн компенсовано державою.

Використовується й така можливість, як придбання техніки на умовах фінансового лізингу. За два останніх роки, використовуючи цей канал, удалося придбати різної

сільськогосподарської техніки на 10,9 млн грн, хоча потреби сільгоспвиробників набагато більші. Просто можливості лізингової програми дещо обмежені.

Ремарка кореспондента. Не менше 100 тис. грн буде виділено на інформування передусім селян про ті програми розвитку галузей, в яких слід працювати. Скажімо, запланована 30-відсоткова знижка на вітчизняну техніку, програма дотування виробництва молока, та не всі про це знають…

— Кадри для села — як іде їхня підготовка? Інститути, технікуми, ПТУ? Чи існують зараз курси трактористів при райсільгосптехніках? Як підвищується класність?

— Ви маєте рацію. Перехід до ринкових відносин і оснащення агропромислового комплексу сучасною складною сільськогосподарською технікою, впровадження новітніх технологій вимагають і відповідного кадрового забезпечення, а значить. і нових підходів до системи підготовки не тільки фахівців, а й працівників масових професій.

Випускники сільськогосподарських вищих навчальних закладів і інших навчальних закладів, які вже завтра прийдуть працювати на село, повинні мати не тільки відповідну підготовку за фахом, але й широкий спектр знань економіки, основ юридичної науки, сучасного менеджменту, добре орієнтуватися в ринковому просторі. Важливо, щоб мали також менталітет хазяїна-власника й могли, при бажанні, заснувати власну справу.

Для підготовки фахівців для агропромислового комплексу область має 7 вищих навчальних закладів аграрного профілю. Це три вищих навчальних заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації (Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва, Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, Харківська державна зооветеринарна академія) і чотири вищих навчальних заклади І—ІІ рівнів акредитації (Красноградський технікум механізації сільського господарства імені Ф. Я. Тимошенка, Липкуватівський аграрний коледж, Вовчанський технікум і коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка).

Щорічно на перший курс цих навчальних закладів поступають близько 3 тис. чоловік, з яких дві третини — сільська молодь. Це майбутнє нашого села, але воно стане таким тільки тоді, коли будуть створені умови для закріплення молодих фахівців, забезпечення їх житлом, роботою за фахом й гідною заробітною платою. Це одне з завдань, що завжди мало пріоритетне значення, а зараз вимагає особливої уваги.

Підготовку кадрів масових професій проводить Навчальний центр Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка й Харківський обласний навчальний центр підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів для агропромислового комплексу, а також ПТУ Міністерства освіти й науки України.

Харківський обласний навчальний центр розташований у селищі Пісочин і здійснює підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації трактористів-машиністів категорій А,В,С,D,Е,F, має відділення й навчальні класи в 11 районах області: Балаклійському, Борівському, Великобурлуцькому, Дергачівському, Золочівському, Красноградському, Лозівському, Нововодолазькому, Первомайському, Сахновщинському і Шевченківському районах.

Ремарка кореспондента. По селах відчиняють свої двері бібліотеки, отже, починаємо оновлення села з головного — з мізків? Читайте, розумнішайте. Планується оснастити їх комп’ютерами з широкоформатним Інтернетом, щоб полегшити доступ, скажімо, до університетських бібліотек. Тобто в дітей із міста й села будуть рівні стартові можливості.

— Що робиться із землею? Коли її можна буде купувати й продавати? Село вмирає, не може одержати кредити в банках без застави.

— Законом України від 19 грудня 2006 року № 490 «Про внесення змін у Земельний кодекс України про заборону продажу земель сільгосппризначення до прийняття відповідних законодавчих актів» продовжено до 1 січня 2008 року мораторій на купівлю-продаж земель сільгосппризначення, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в особистих підсобних господарствах, крім передачі їх у спадщину й обміну земельних ділянок.
Зняття мораторію достроково можливе тільки при прийнятті Законів про ринок землі, іпотеку й про земельний кадастр.

Такі заходи прийняті з метою запобігання зловживань на ринку землі сільськогосподарського призначення. Мораторій дозволить захистити інтереси власників землі до створення цивілізованого земельного ринку й не допустити викупу її в них за безцінь.

Ремарка кореспондента. Нам пишуть, що на ділянці в 20 гектарів зводиться, грубо кажучи, туалет, потім приватизується з землею, на якій він стоїть, рішенням через суд, от вам і вся торгівля землею. Але беззаконна. Тобто триває розкрадання землі.

— Щорічно чути запевнення, що буде завершена видача державних актів на землю селянам.

— У принципі ця робота вже підходить до завершення. Державні акти на землю станом на початок 2007 року одержали 223 тис. власників земельних сертифікатів, що становить 88,2 % від загальної їхньої кількості. У процесі виготовлення ще 15,1 тис. (6 %) державних актів. Без руху залишаються 11,1 тис. (5,8 %) земельних сертифікатів, з них 3,5 тис. перебуває в стадії переоформлення спадщини, а інші власники сертифікатів ще не визначилися, як скористатися своїми земельними паями.

* * *

От і вичерпався час, відведений на роздуми над долею села і селян. Можна зробити висновок, що не залишаться люди наодинці зі своїми проблемами, що піклування про них залишається одним із пріоритетів у роботі облдержадміністрації, всієї обласної влади.

— Давайте зустрінемося за два-три тижні, — запропонував Арсен Борисович Аваков. — Адже тема села — невичерпна…

Мені залишилось лише погодитись.

Юрій Крикливий