Представляю кандидатів — округ № 175 (Дергачівський, частина Харківського районів, м.Люботин Харківської області) Іван Варченко
14 июля 2012Як керівник виборчої кампанії з виборів до Верховної Ради України VII скликання у Харківській області від об’єднаної опозиції, як голова обласної організації партії ВО «Батьківщина», у рамках прозорої та чесної виборчої кампанії представляю наших кандидатів у мажоритарних виборчих округах.
Представляю округ № 175 (Дергачівський, частина Харківського районів та місто Люботин Харківської області)
Я щиро радий з того, що можу запропонувати виборцям округу чи не найяскравішого з молодих політиків Харківщини – Івана ВАРЧЕНКА.
Ваш земляк, 38 років, живе в смт. Солоницівка на Дергачівщині. Мій колега, сьогодні — депутат обласної ради.
Безкомпромісний захисник конституційних прав громадян та свободи слова. Фахівець у питаннях фінансів та економіки. Людина, щиро захоплена високою українською та світовою культурою. Блискучий промовець.
Ми познайомилися восени 2004 року. Івана важко було не помітити серед активних учасників помаранчевої революції. Тоді лише 30-літній, але вже політв’язень (напередодні був ув’язнений за свої політичні переконання), керівник партії «Реформи і порядок» — основи тодішнього демократичного руху. Високий, спортивний. Як виявилося пізніше, ще й принциповий та змістовний, з креативним мисленням та вмінням швидко приймати стратегічно вірні рішення.
Потім — роки спільної роботи. Іван був моїм радником. Євроінтеграційні процеси, робота над економічними проектами з розвитку регіону, питання розвитку культури і духовності, дотримання законності, захист прав журналістів – ось той неповний перелік тем, які були предметом його професійного зацікавлення.
Він з тих, хто не шукає, де глибше. Я знаю і можу уявити скільки спокусливих пропозицій про співпрацю він чув протягом останніх років. Але… Іван – той, хто не завжди зручний, але в ньому зажди можна бути впевненим. Той, з ким можна йти в розвідку. І у Верховну Раду!
Бездоганна політична біографія. Загострене відчуття справедливості. Політик з глобальним стратегічним мисленням. З досвідом роботи на високих посадах у Харківській області та в Міністерстві фінансів, де був радником міністра Віктора Пинзеника. Ідеаліст, який вважає, що наслідком позбавленої ідеалізму політики стають цинізм і корупція влади.
Немає сенсу детально зупинятися на особливостях сьогоднішньої його діяльності. Іван завжди серед людей, щедро ділиться інформацією, своїми думками та ідеями у відкритому режимі, через мережу Інтернет та ЗМІ.
Практично з кожного питання життя держави він наводить десятки прикладів того, як подібні проблеми вирішувалися в інших країнах. Він не лише хоче бачити Україну успішною, але й знає шлях до цього
«Не потрібно щоразу вигадувати якісь унікальні політико-соціально-економічні велосипеди. Світовий досвід надає переконливі приклади що і як потрібно робити. Як рухатися до успіху широкою трасою, а не болотяними манівцями «унікального власного шляху». Ціна пошуку такого «власного шляху» — десятки втрачених років та вкрадені мільярди. Японія, Німеччина, Сінгапур, Тайвань, США, Китай, Південна Корея, Фінляндія, Польща, Ірландія, Грузія, низка інших країн, дають живі та результативні зразки й технології успішних змін. Вироблена ними формула успіху має наступні складові:
1. Чесні та професійні лідери, які працюють на позитивну сторінку про себе в підручниках історії та пам’ятники від вдячних нащадків;
2. Наявність ідеї розвитку, мети для нації, наприклад, ідеї лідерства (у глобальному чи галузевому вимірі).
3. Безкомпромісне знищення корупції.
4. Ліберальна економіка. Що означає:
— Мінімізація державного втручання (дерегуляцію). Тобто – прості правила, а також «Геть руки перевіряльників та контролерів від бізнесу!».
— Стимулююча податкова система. Кількість податків зведено до мінімуму – 5-7 штук, їх адмініструванням займається держава, а не армії бухгалтерів на підприємствах.
— Вільна конкуренція.
5. Верховенство закону, а не право сильного.
Такі перетворення є моєю метою, їх має поставити собі за мету і майбутня Верховна Рада і майбутній Президент.
Розчарую тих, хто називає все це нездійсненною утопією для України. Іншого шляху немає! Не було і немає жодної країни, яка б плекала корупцію і мала успішну економіку. Тому варіантів лише два: або лікуватися і одужувати, або – на цвинтар. З кожними виборами можемо ігнорувати шанс України на одужання чи використати його».
Саме так, безкомпромісно, але переконливо. Головною перешкодою на шляху до виразних змін Іван Варченко визначає сформовані в останні десятиліття комплекси та стереотипи «маленької людини».
«Проблема в надмірній скромності українців, нездатності чітко формулювати потреби. Це коли ми, наприклад, говоримо про підвищення зарплат та пенсій, а не вимагаємо гідних зарплат та достатніх для повноцінного життя пенсій, говоримо про ямковий ремонт, а не прокладання якісних доріг, про кращу і чеснішу, а не професійну і чесну владу, про «покращення» нашого вкрай неякісного життя, а не вимагаємо забезпечити гідне життя. Коли мінімізуємо вимоги до влади «хай хоч щось роблять…». Потрібно, щоб з’явилося бажання жити не краще, а добре!»
Та впевненість, з якою Іван рухається до мети, переконує: він зробить те, що планує! Як спортсмен у житті та політиці він бореться за перемогу. Він знає, що зараз відповідальність за долю країни лежить саме на його поколінні.
«У нас немає часу жити виключно задля кращої долі дітей та онуків. Ми повинні зробити так, щоб уже наші батьки стали щасливими у своїй країні. Якщо це вдалося іншим – ми теж обов’язково зможемо!»
