Телепрограмма «Акценты» с Арсеном Аваковым

Здравствуйте, я Арсен Аваков.Тема сегодняшней передачи очень проста. Простая и важная тема — “Мамо та тато”. Сегодня у нас в гостях Татьяна Петровна Печерских — начальник службы по делам детей Харьковской областной государственной администрации».

 

Арсен Аваков. Татьяна, мы с вами здесь, в этой студии, встречались пару лет назад. Забота о детях – ключевая государственная функция, особенно в нашей стране, где, к сожалению, население уменьшается, и существует проблема с ростом рождаемости. Сейчас ситуация несколько изменилась, за пару лет нам в облгосадминистрации кое-что удалось. По вашему мнению, что поменялось с предыдущей нашей встречи?»

 

Татьяна Печерских. Однозначно сказати дуже складно, але потрібно сказати, що в нас відстежується постійна позитивна динаміка стосовно соціального захисту кожної дитини. Якщо раніше ми говорили взагалі “найкраще — дітям”, то зараз ми говоримо про потреби конкретної дитини.

 

Арсен Аваков. А що це таке – соціальний захист нашої дитини?

 

Татьяна Печерских. По-перше, найголовніше завдання, яке зараз стоїть і в області, і в державі – щоб кожна дитина мала свою власну сім’ю. Або це повернення рідним батькам, які за певних умов були втрачені, або пошук нової сім’ї. Звичайно, пріоритетним залишається усиновлення дитини. В основному, перешкодою є вік дитини, бо на сьогоднішній день, на жаль, зберігається ще тенденція, коли громадяни України переважно всиновлюють дітей віком до трьох років. Але діти в віці понад 3 роки у нас зараз ідуть в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. І наша область вже на протязі 5 – 6 років зберігає дуже добру тенденцію до збільшення кількості дітей. Якщо порівняти сусідні області – Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, які в 2 рази перевищують показники по дітям-сиротам, то вони практично в 2 рази менше мають цих сімейних форм виховання.

 

За останні 2 роки багато чого змінилося. Зараз ті люди, що беруть в сім’ї дітей, стали більш відвертими, якщо вони взяли дитину, відчули що це таке – серце чужої дитини, яке зігріте, вони це передають своїм друзям, своїм сусідам і, як правило, вже їх друзі приходять до нас. І на сьогоднішній день, у порівнянні з тим, що було 2 роки тому, кількість цих дітей збільшилася майже на 250. На сьогоднішній день в Харківській області 627 дітей виховуються в 42 дитячих будинках сімейного типу і 260 – у сім’ях. Така ж кількість дітей у нас в державних інтернатних закладах.

 

Арсен Аваков. Мы прошлым летом приняли решение и закрыли один из крупнейших интернатов в городе Харькове и на его месте открыли лицей “Обдарованість”. Практически у нас сейчас с каждым годом сеть учреждений, которые занимаются с детьми-сиротами, становится все меньше и меньше. Хорошо это или нет?»

 

Татьяна Печерских. Звичайно, це добре. У нас не так швидко зменшується мережа закладів, один нам вдалось закрити, а головне те, що в цих закладах зменшується кількість дітей. Тобто колись вони були розраховані на 200 – 250 дітей, зараз в них не більше 120 дітей. І це вже дуже добре.

 

Арсен Аваков. Но какой бы не был великолепный детский дом, это не семья. Мы пригласили сегодня в гости одну семью и сейчас мы убедимся в том, что семья – это нечто большее, чем “большая дружная семья”, как раньше говорили про детские дома. Да, это хорошо, но, в то же время, семью ничто не заменит. Я смотрю, у вас много литературы, это вы хотите показать наши проекты, которые мы делали?

 

Татьяна Печерских. Справа в тому, що протягом цих років ми працювали з громадськістю і, в тому числі, у нас були 2 чудових проекти. Перший з них був присвячений тим дітям, які виховуються в державних закладах, а другий проект – це ті ж самі діти, але в умовах сімейних форм виховання. На жаль, на сьогоднішній день влаштування дітей до державних закладів відбувається за віковим принципом, і тому, коли сиротіють діти з однієї сім’ї, де їх виховується п’ятеро – шестеро, вони влаштовуються до різних інтернатних закладів. І якраз в цьому проекті було показано, як діти із п’яти інтернатних закладів – брати, були з’єднані в умовах дитячого будинку сімейного типу, який був влаштований на території Вовчанського району.

 

І таких прикладів у нас безліч. І в тому числі сьогоднішня сім’я, яка у нас в гостях, вона теж незвичайна, взагалі доля кожної дитини, яка влаштовується до сімейних форм, вона є, з одного боку, зворушливою, з іншого боку вона є незвичайною. І в цій сім’ї діти опинилися з різницею в 1,5 роки. Не дивлячись на те, що це рідні сестрички, одна з них виховувалась у державному закладі на території нашої області, а друга була загублена, знайдена на території іншої області, зареєстрована зовсім під іншим прізвищем. Батьки боролися за цю дитину практично 1,5 роки, допоки з’єднали сестер в своєму будинку.

 

Арсен Аваков. Ну что ж, наступило время, когда мы приглашаем наших гостей. Я приглашаю сюда к нам семью Мулик – Антона, Веру, Таисию и Эльвиру. Прошу.

 

Добрый вечер! Давайте познакомимся. Отец семейства Антон Игоревич Мулик. Как ваша семья создалась? Расскажите. Расскажите про ваших девушек, как вы живете. Правильно ли все это у вас получилось, что Татьяна Петровна вместе с вами организовала вашу дружную семью?

 

Антон Мулик. Я хочу сказати, що в нашій сім’ї багато чого змінилось з тих пір, як ми взяли дівчаток. Наша сім’я була неповна. Коли я знайшов Таєчку, через документи я дізнався, що в неї є сестричка, з тих пір я добивався 1,5 роки, щоб забрати Еллочку. Там були проблеми – в неї було інше прізвище, пізніше там дирекція не дуже довіряла, в кінці-кінців вони самі подзвонили і сказали, що дитину можна забирати.

 

Арсен Аваков. Антон, сколько вы вместе все живете с Таей, с Эльвирой?

 

Антон Мулик. С Таєчкою ми вже живемо третій рік, а з Елочкою — 2 роки.

 

Арсен Аваков. Вера и как вам стало, легче?

 

Вера Мулик. Они у меня сразу стали помощницами, сразу во всем мне начали помогать.

 

Арсен Аваков. Вера, Антон, вас смотрят множество молодых семей, многие смотрят и хотят понять, решиться им на этот шаг или не решиться. Подумайте, скажите, что нужно осознавать родителям, когда они приглашают детей в семью?

 

Антон Мулик. Коли ми з дружиною думали усиновити дитину, в нас був страх, що це дитина чужа, як ми будемо її виховувати. От часто говорять, що ви не знаєте які там гени. Так склалося, що я був волонтером в одному з інтернатів, і я цілий місяць спілкувався з тутешніми дітьми, і хочу сказати, що діти є діти, вони всі однакові. Я хочу сказати, що я щасливий, що я кожний день чую слово “тато”.

 

Арсен Аваков. Но это же и ответственность. Ваша жизнь стала сложнее?

 

Антон Мулик. Трошечки так. Якось було вільніше, свобідніше, а зараз я вже хвилююся, переживаю.

 

Арсен Аваков. Вера, изменился Антон за это время?

 

Вера Мулик. Ну, немножко. Повзрослел как бы чуть-чуть.

 

Арсен Аваков. Ну что, дадим слово вашим дочерям. Тая, как вы чувствуете себя в новой семье, в родной уже семье?

 

Таисия Мулик. Отлично. Когда папа сказал, что у меня есть сестричка, я поехала к ней, и мы взяли ее к себе домой. Когда она приехала домой, мы маму попросили, можно играться?

 

Татьяна Печерских. Антон, а як ви взагалі знайшли Таю?

 

Антон Мулик. Так склалося, що одна жінка попросила відвезти «гуманітарну» в цей дитячий будинок в Зелений Гай. Дивлюся, біжить красива дівчинка, а ми там показували ляльковий театр, і ця дівчинка сіла мені на коліна. І що цікаво, ніхто не підійшов до мене, а вона прибігла, сіла мені на коліна і каже. “це ви до мене приїхали?” Я кажу – так, і вона всіх відштовхує і каже. “Так, це до мене, всі відійдіть”. І після цього я дуже хотів її забрати.

 

Татьяна Печерских. Антон, ось ви зараз спілкуєтесь з іншими прийомними батьками?

 

Антон Мулик. Так. Ми часто зустрічаємось, спілкуємось, радимося, як поступити в тій чи іншій ситуації. Також я часто спілкуюся з нашими службами, бо вони багато знають. Був один випадок, коли я не знав що робити, я сходив до Служби по ділам дітей, і вони все розказали, пояснили.

 

Татьяна Печерских. А на рівні області ви спілкуєтесь з батьками?

 

Антон Мулик. Зараз ні. Раніше спілкувалися, у нас існувало об’єднання, кожні 2 роки проводили заняття, ми зустрічалися, дуже багато спілкувалися, обмінювалися опитом, радилися щодо проблем.

 

Арсен Аваков. Вера, как это было, пришел Антон домой и говорит. “Вера, я хочу взять девочку”?

 

Вера Мулик. Так я тоже очень хотела, и именно девочку. Мы как-то вместе решили этот вопрос. Но именно девочку, нам предлагали мальчика, но мы хотели именно девочку. Не знаю почему, не могу объяснить, ну, девочка как-то мне ближе.

 

Арсен Аваков. Может быть, стоит рассказать для всех харьковчан, кто, может быть, хочет пригласить детей в семью, какова процедура, как вы эту ситуацию проходили?

 

Антон Мулик. Спочатку має бути бажання взяти дитину. Коли немає бажання, то непотрібно і думати про це. Я спитав одного разу одного чоловіка. “Як тобі, тяжко брати дитину?” Він каже. “Якщо в тебе такі мислі є, то краще не бери.” Це має бути справжнє бажання. Потім не треба боятись того, що говорять люди. Люди завжди заздрі, люди завжди будуть говорити не дуже приємні речі. Далі ми пішли в Службу по справах дітей, що знаходиться в місті Люботині, та сказали, що хочемо взяти дитину. Нам сказали, що треба пройти всі медичні процедури, це все ми пройшли. Я хочу сказати, нам дуже багато допомагала Служба, тобто ми самі не знали куди йти та що робити, дуже велику роботу провела Служба.

 

Арсен Аваков. Итак, уточним, Служба по делам детей Харьковской облгосадминистрации, Татьяна Петровна ее возглавляет. В каждой районной государственной администрации, в каждом районе города, области и городов области существует такая служба. Она расположена или в исполкомах или в районных государственных администрациях. И человек может туда прийти и сказать. “Здравствуйте, я Антон. Я хочу усыновить ребенка”. И для этого нужно быть нормальным человеком, здоровым, иметь работу, любовь к детям – это в основе основ. И есть какие-то ограничения по возрасту, Татьяна?

 

Татьяна Печерских. В прийомних сім’ях є обмеження за віком. Різниця між батьками і дітьми не повинна перевищувати 45 років. І є нижча границя, тобто різниця має бути не меншою за 15 років. Тобто, прийомним батьком може стати людина, по-перше, повнолітня, але якщо дитину беруть пенсіонери, то дитина має бути вже повнолітньою. Це головна умова.

 

Крім того, прийомних батьків, які виявили бажання створити прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу, обов’язково направляють на навчання. Для того, щоб їх ознайомити з психологією майбутньої дитини, щоб попередити деякі конфліктні ситуації, бо обов’язково буде період і адаптації дитини, і адаптації батьків до дитини, можливо в сім’ї є своя власна дитина. Це все треба пройти.

 

Арсен Аваков. Скажите пожалуйста, а есть ли государственная помощь таким семьям?

 

Татьяна Печерских. Звичайно. Такі сім’ї існують на державну допомогу. На кожну дитину сплачується подвійний прожитковий мінімум в залежності від віку дитини. Якщо дитина в віці до 6 років, то цей мінімум складає близько 800 гривень (це один прожитковий мінімум, а сплачується два), на дитину в віці від 6 до 18 років — а якщо дитина навчається, вона може бути в сім’ї до 23 років — сплачується 901 гривня. І, крім того, батькам сплачуються соціальні виплати – близько 35% від того, що сплачується на дітей.

 

Арсен Аваков. Все это мелочи, потому что, главное, что должно быть – это любовь. Вот скажите, пожалуйста, Вера, когда вы первый раз плакали от деток?

 

Вера Мулик. Даже не могу вспомнить. Были слезы, были и слезы радости. В основном переживаю, когда они болеют.

 

Арсен Аваков. Теперь попробуем дать соло нашим двум красавицам — девчушкам Таисии и Эльвире. Вот у нас рядом с гербом области расположены картинки. Трудно представить, как они сюда попали. Может, вы о них расскажите?

 

Таисия Мулик. Первый раз, когда я захотела рисовать, я попросила папу, чтобы он срисовал вот эту вот картинку, я ее начала разрисовывать.

 

Татьяна Печерских. А кого тебе больше нравится рисовать?

 

Таисия Мулик. Мне нравится все рисовать. Больше всего папу и маму.

 

Татьяна Печерских. Эльвира, а какая твоя картинка?

 

Эльвира Мулик. Моя картинка вот. Нарисовала папу с мамой и повесила им в комнату.

 

Татьяна Печерских. А что вы еще любите, кроме рисования?

 

Эльвира Мулик. Танцы любим, а еще любим петь.

 

Татьяна Печерских. А вы можете нам спеть? Ну, давайте попробуем.

 

 

Арсен Аваков. Вот такая наша замечательная слобожанская семья. Это настоящие ценности жизни, настоящие цели, ради этого стоит жить. Будем счастливы. Скоро весна.