Телепрограмма «Акценты» с Арсеном Аваковым

Добрый вечер. Я — Арсен Аваков. Сегодняшняя передача посвящена очень важному событию — в Харькове проходит IV-й Международный конкурс исполнителей на украинских народных инструментах имени Гната Хоткевича, и мы будем говорить об этом значительном мероприятии.

Арсен Аваков. В нашей студии находятся замечательные люди. Это Виктор Емельянович Гуцал – лауреат национальной премии им. Тараса Шевченко, народный артист Украины, профессор. Добрый вечер, Виктор Емельянович.

Виктор Гуцал. Добрый вечер.

Арсен Аваков. Пані Ганна Хоткевич, донька Гната Хоткевича, выкладач музики у місті Гренобль, Франція.

Ганна Хоткевич. Добрый вечер.

Арсен Аваков. Сегодня с нами также Виктор Юрьевич Мышалов, заслуженный артист Украины, керівник Канадійскої капели бандуристів з міста Торонто. Добрый вечер.

Виктор Мышалов. Добрый вечер.

Арсен Аваков. Насколько я знаю, этот замечательный фестиваль проходит один раз в три года. Нынешний фестиваль уже четвертый по счету, а через три года будет пятый – юбилейный конкурс…

Виктор Гуцал. Шановний Арсене Борисовичу, ми дуже раді, що попали на вашу гарну передачу. Те, що відбувається зараз у Харкові – надзвичайна подія. Це дійсно IV-й Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. Знаєте, це прекрасний конкурс, який збирає найкращих молодих виконавців, які, підкреслюю, грають на народних українських інструментах.

Чому конкурс відбувається в Харкові? Це абсолютно природно. Тому що Гнат Мартинович Хоткевич, який звідси родом – це величезна постать у нашому українському мистецтві. Перш за все, це людина, яка займалася українським народним інструментарієм, написала багато книг, багато робіт про розвиток нашого національного музичного інструментарію. Зокрема, в нього багато праць про бандуру.

Ми хочемо подякувати і Харківській обласній адміністрації, і міській владі, і Університету мистецтв за те, що вони розуміють важливість цієї події й допомагають нам. Мушу сказати, що цей конкурс проходить дуже успішно саме завдяки такій гарній організаторській підтримці. Ми всі, хто тут є в студії, — члени журі конкурсу. Ми збираємося раз в три роки, щоби послухати молодих виконавців, подивитися, як ідуть справи. Як бачите, в нас є і Галина Гнатівна Хоткевич.

Арсен Аваков. Гнат Хоткевич — харьковчанин, это наш соотечественник с трагической судьбой — в 1938 году он был расстрелян. Что, на ваш взгляд, привело к такому ужасному финалу?

Виктор Гуцал. Ви ж розумієте, що 1938 рік – це рік, коли винищували нашу творчу інтелігенцію. Гната Хоткевича знищили за те, що він був українцем, який займався українським мистецтвом. Він писав українські книги, писав про бандуру. Саме він свого часу говорив, що бандура – це першоджерело нашого українського виконавства. Але ж тоді були такі часи, що цього говорити не можна було. Тому він попав під "ковпак" тієї влади і врешті його, на жаль, розстріляли.

Але, слава Богу, залишилися його роботи, які дають нам зараз змогу подивитися, що відбувалося в цій царині і що там має відбуватися. Беручи це за основу, ми рухаємося далі і сподіваємося, що справа розвитку нашого народного мистецтва роститиме і розвиватимемося далі, як він того мріяв.

Арсен Аваков. Гнат Хоткевич и Лесь Курбас жили в трагические годы. Один был новатором в области театра, другой – в музыкальном искусстве. У этих людей практически одинаковый жизненный финал. Вы упомянули про бандуру. Она тоже трагический инструмент?

Виктор Гуцал. Якщо говорити про бандуру, то це — символ українського народу, це був інструмент, який закликав людей до боротьби і який слухав народ. А кобзарі були провідниками української нації. Їм не треба було багато говорити. Людині тоді було достатньо раз послухати кобзаря, щоб стати патріотом, який захищає свою Батьківщину. Не даремно, саме тут, у Харкові був з’їзд кобзарів, який потім привів до того, що всіх кобзарів знищили. Всіх до одного! Але, слава Богу, що дехто все ж залишився і передає цю справу наступному поколінню.

Арсен Аваков. Пані Ганно, ви бачили пам’ятник з’їзду кобзарів?

Ганна Хоткевич. Так, бачила пам’ятник. І навіть була присутня на його відкритті, бо я із самого початку цього задуму Петра Григоровича Черемиського і всіх, котрі з ним працювали, почала приїздити на цей конкурс. Бо це дійсно є те, чим жив мій батько.

Арсен Аваков. Вы хорошо помните отца?

Ганна Хоткевич. Дуже хорошо. Коли його арештували, мені було 8 років. Він мене вчив читати по Шевченку. Люди дивуються, як я зберегла мову, живучи у Франції із 1945-го року.

Арсен Аваков. Як життя у Франції складається?

Ганна Хоткевич. Погано. Мені хтось каже, у вас у Франції політично погано, і у нас на Україні погано. Але у нас є, принаймні, Україна, то приїжджайте до нас на Україну.

Арсен Аваков. Люди добрые, вы слышите — во Франции житье не сладкое. Приезжайте назад в Украину.

Ганна Хоткевич. І це чиста правда.

Арсен Аваков. Что вы ощущаете, когда каждые три года приезжаете к нам на эти замечательные фестивали и слушаете в концертном зале молодых исполнителей?

Ганна Хоткевич. Надзвичайну радість. Хоча я приїжджаю сюди майже щороку. Інколи навіть двічі, коли є нагода.

В висилці Високому (туди при царі виселяли всіх чужинців) жили люди 18 національностей. Там були татари, котрі їли конину, і мама мене цим лякала.

Арсен Аваков. Та нічого, французи равликів їдять…

Ганна Хоткевич. Ага, нічого. В цьому Високому нарешті батькові поталанило, що йому заплатили за одне видання — останнє видання перед жахливою деукраїнізацією, яка почалася приблизно у 1928 році. Тоді мусили бути виданими 8 томів усієї праці. На гонорар за перші два томи батько купив недобудовану хату і тепер, коли приїжджала туди, я її знайшла — вона собі стоїть. Там жили 4 родини. Харківська адміністрація (не пам’ятаю коли саме) пішла нам на допомогу, і у будинку було висвободжено 2 кімнатки – там тепер міститься чудовий музей Гната Хоткевича. Але, на жаль, всього будинку не вистачить на всі документи по Хоткевичу, котрі залишилися.

Але що дуже важливо і що співпадає з тим, що сказав пан Гуцал, це те, що підростає нове покоління бандуристів. Звідки воно підростає? Із села, із ось цього Високого. Коли ще не було музею, у хаті жила сім'я, і троє діток почали грати на бандурі. Тепер вони вже виросли і старший з них закінчив інститут по класу бандури. Він тепер буде викладати музику у своєму містечку Високому своїм сусідам, діткам, і має навіть на це державну посаду. Ну як цьому не радіти.

Арсен Аваков. Тобто ви черпаєте сили з цих візитів?

Ганна Хоткевич. Так. А ще кожного разу, як я сюди приїжджаю доля приносить мені в жменьці щось нове, неочікуване. І от цього разу я кажу собі: "Добре, Олег там (у Високому) буде навчати діток, а на яких бандурах?". І тут доля посилає мені пана Мишалова з Канади. Він привіз з Канади майстра, який робить бандури. Розумієте який це подарунок?! Так що сили в мене є, хоч я ровесниця Держпрому – його будували в тому ж році, коли я народилася.

Арсен Аваков. В это трудно поверить.

Ганна Хоткевич. Але він був розрахований своїм цементом на 400 років. То ж, будь ласка, чекайте.

Арсен Аваков. Так і буде!… (обращается к Виктору Мышалову). Вікторе Юрійовичу, ви сюди приїхали з Канади. А де ви народилися?

Виктор Мышалов. В Австралії, а зараз живу в Торонто, в Канаді. Переїхав туди декілька років тому.

Арсен Аваков. А на Слобожанщині як себе відчуваєте?

Виктор Мышалов. Нормально! В мене дядько тут вчився у Гната Хоткевича, потім він переїхав до Австралії. І так сталося, що він мав чимало рукописів Хоткевича. Дядько грав харківським способом…

Арсен Аваков. Який це спосіб?

Виктор Мышалов. Харківський спосіб відрізняється від того, який зараз вживають на Україні тим, що на бандурі грають двома пальцями. Зараз я продемонструю. Ліва рука має можливість грати по всьому інструменті і права рука по всьому інструменті.

Цей інструмент, як раз, виробництва Канади. Ми із пластмаси вибиваємо інструменти. І зараз приїхали сюди показати, як ми виробляємо ці інструменти. От візьму нагоду, щоб заграти композиції Гната Хоткевича. Ця називається "Невільничий ринок в Кафі". Це музичний малюнок Хоткевича. Бо він був не тільки письменником, але ще й блискучим композитором. Цей рукопис мені дали в Бостоні, в США. Там жив ще один учень Гната Хоткевича — Леонід Гайдамака… Вдалося мені об’їхати весь світ з концертами, зустрічався з людьми, які потім підходили до мене…

Арсен Аваков. Заграйте харківським способом.

Виктор Мышалов. Добре. Починається цей музичний малюнок. Уявіть собі Кафу, теперішню Феодосію в Криму: сонце сходить над морем, муедзин кличе до молитви, прокидається базар, життя росте, шумує, і от у весь цей шум вплітаються українські мотиви. На початку базар не слухає і заглушує пісню. Далі звуки стихають, й базар починає прислухатися…

КОМПОЗИЦИЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА "НЕВОЛЬНИЧИЙ РЫНОК В КАФЕ".

Арсен Аваков. Давно ли мы слышали о Феодосии что-либо подобное?… Последний раз об этом городе, кажется, вспомнили, когда в тамошнем порту попытался разгрузиться военный корабль США. Случился скандал, шум, драка. А сейчас, харьковчане, мы можем вспомнить о Феодосии, благодаря замечательной музыке Гната Хоткевича, которая долетела к нам из-за океана.

Виктор Гуцал. У нас в Україні так само виконують цей твір. Це дуже популярна композиція Майстра. Ви, пане Вікторе, дуже правильно сказали, що треба слухати, як взагалі змальований базар у Кафі, як там шумлять люди, і як в кінці луна наша пісня…

Арсен Аваков. Ви хочете сказати, що у нас в Україні також є виконавці, а не тільки українці з Торонто …

Виктор Гуцал. Безумовно!

Арсен Аваков. На конкурсі…

Виктор Гуцал. Щодо конкурсу. Справа в тому, що у нас на конкурсі є саме така номінація, яка називається "Виконавець на традиційних українських народних інструментах". І в цьому році в нас є виконавці і з України, і, навіть, приїхав один виконавець зі Сполучених Штатів Америки. Тобто, наш конкурс має міжнародний статус. Я вже не кажу, що багато виконавців приїхало з Молдови і Білорусі. Так що статус конкурсу підвищується і це прекрасно, коли до нас приїжджають і показують своє мистецтво інші народи.

Арсен Аваков. Наша передача выходит в субботу и в субботу же на конкурсе состоится заключительный концерт. У вас есть возможность проанонсировать харьковчанам это событие.

Виктор Гуцал. Арсене Борисовичу, вибачте, але я вас поправлю: завтра у нас пройде третій тур конкурсу. До Харкова приїхав Національний оркестр народних інструментів і всі виконавці будуть грати з оркестром. А в неділю о 13-й годині я хочу запросити всіх харків’ян і гостей міста приходити до філармонії. Там буде вручення нагород і заключний концерт лауреатів IV-го Міжнародного конкурсу імені Гната Хаткевича. Я всіх запрошую, і вас, Арсене Борисовичу, в тому числі.

Арсен Аваков. Буду непременно!

Виктор Гуцал. Дякую, дякую!

Арсен Аваков. Пані Ганно, у Франції грають на бандурі?

Ганна Хоткевич. Ні, у Францію бандуристам дозволять приїхати, щоб грати на концертах, а своїх бандуристів там немає. В мене щоразу, як чую цей твір, мороз бігає по спині. Звичайно це мій улюблений твір. І ще "Катерина-Яга". Якщо Віктор захоче нам "Катерину" заспівать…

Виктор Гуцал. Та це довгенько…

Арсен Аваков. На жаль, на довгенько в нас немає часу. Але, якщо щось коротеньке і яскраве…

Виктор Мышалов. Це твір українського австралійського поета "Про Сагайдачного"

КОМПОЗИЦИЯ "САГАЙДАЧНЫЙ"

Арсен Аваков. Вікторе, скільки бандуристів в канадійській капелі бандуристів міста Торонто?

Виктор Мышалов. У нас 45 бандуристів.

Арсен Аваков. 45 бандуристів!

Виктор Мышалов. При кожній українській школі є дитяча капела бандуристів.

Арсен Аваков. А скільки у вас шкіл?

Виктор Мышалов. Десь 8 українських шкіл на сьогодні є.

Арсен Аваков. Вісім шкіл, 45 бандуристів у вас і в кожній школі.

Виктор Мышалов. В кожній школі у нас є капела.

Арсен Аваков. Тобто бандура там більш популярна, ніж гітара?

Виктор Мышалов. Між українцями так, бандура там більш популярна, ніж гітара. Причому, знаєте, мої студенти мають нагоду виграти майже всі конкурси, бо інструмент такий…

Арсен Аваков. А скільки українців мешкає в Торонто?

Виктор Мышалов. В Торонто 250 тисяч. Це добре місто. Тут є, з ким посваритися.

Арсен Аваков. Розмовляєте українською між собою?

Виктор Мышалов. Так, на вулиці чути українську мову.

Арсен Аваков. Але іноземців там все ж багато? Англійською розмовляють теж?

Виктор Мышалов. Там різні люди — є багато поляків і росіян, багато різних національностей, але в Канаді проводять політику, яка називається "багатокультурність". Там підтримується культура національних меншостей. В Торонто є українське телебачення, є навіть кіностудія…

Арсен Аваков. Ми спробуємо продати цю передачу в Торонто.

Виктор Мышалов. Гаразд, ми домовимося.

Арсен Аваков. Я дуже радий. І останнє питання до вас: "Коли в Канаді буде український губернатор чи президент?".

Виктор Мышалов. Я не знаю, ми запрошуємо, приїжджайте…

Арсен Аваков. Та ні, ні! Коли ви виберете свого президента-українця?

Виктор Мышалов. Не знаю, коли виберемо. Ми мали українського губернатора в Канаді — пана Гнатишина. Він нещодавно помер. Але там є чимало українців, які займаються в політиці…

Арсен Аваков. Думаю, що багато харків’ян почули про те, що в Торонто у них буде багато друзів.

Виктор Мышалов. Так, в Торонто живуть багато харків’ян.

Арсен Аваков. Передавайте им всем привет.

Виктор Мышалов. Це ми зробимо.

Арсен Аваков. Пані Ганно, скажіть нашім телеглядачам про свого батька.

Ганна Хоткевич. Я тепер зовсім певна, і навіть візуально знаю, що щоразу, коли я закликаю батька на такі гарні імпрези, як зараз (нам з вами гарно усім чотирьом)… Коли я про нього думаю, я його ніби запрошую, що він ніби десь тут сидить поміж нас. Цьому мене навчили актори Коломийського театру. Вони сказали: "Бачили, Гнат Хоткевич отам сидів із паличкою". Тепер я його приводжу всюди, так що він між нами. Ми дуже вдячні вам!

Арсен Аваков. Ми дуже вдячні вам! Приїжджайте, ми будемо утримувати "Держпром" у гарному стані.

Виктор Гуцал. Хочу на завершення сказати, що наступний V Міжнародний конкурс відбудеться на ще більш високому рівні, бо рівень поступово зростає, все зростає в нас. В нас й добробут буде зростати, і культура і так далі. І я вірю, що ми проведемо наступний ювілейний конкурс на повну силу.

Арсен Аваков. І взагалі, все минає, а музика – вічна.

Виктор Гуцал. Так, це правда.

Арсен Аваков. Оставайтесь оптимистами. Слушайте музыку — она прекрасна.