Здравствуйте. Я — Арсен Аваков. 2 апреля Президент распустил Парламент и назначил новые парламентские выборы, которые состоятся 27 мая. На минувшей неделе по данному поводу можно было услышать различные комментарии. И «за» и «против». Комментарии давали и юристы, и политики, довольные и недовольные.

Но факт налицо — действующий Указ Президента о прекращении полномочий Парламента и назначении новых выборов. Указ нужно исполнять и выборы состоятся.

Сегодня в конце страстной недели и накануне светлого праздника Пасхи, я скажу лишь о морально-этических причинах поступка Президента. Коренная причина — нарушение волеизъявления избирателей.

В Парламенте депутаты больше не представляют своих избирателей – это право им было дано 26 марта прошлого года. Многие депутаты решили пренебречь мнением тех, кто их привел в Верховную Раду. Причем, во благо себе и во имя собственных интересов.

Представьте, что 15 или 20 депутатов, перешедших из одной фракции в другую, подобными действиями отменили результаты выборов. К примеру, в Харьковской области (столько депутатов мы избрали в 2006 году). Допустимо ли это? Конечно, нет!

Парламент больше не является местом, где пропорционально представлены взгляды граждан страны. Напомню главный постулат Конституции: «Головним джерелом влади в Україні є народ». Об этом сказано в Статье 4 Конституции Украины. Не должно быть так, чтобы за деньги, посты или из-за боязни чьих-то угроз депутаты Парламента меняли свое мнение. Депутат Парламента представляет лишь своих избирателей, которые избрали его в этот высший законодательный орган страны. И никого больше! Это не «теплое» местечко депутата, где он может вытворять все, что хочет. Это ответственейший пост, на который его поставили граждане для отстаивания своих взглядов и политической позиции.

Президент посчитал такое безответственное поведение депутатов недопустимым и распустил Парламент, чтобы выбрать новый состав Верховной Рады 27 мая.

Я всех прошу не реагировать на эмоциональные призывы безответственных людей к дестабилизации обстановки в Украине, и всех прошу подчиняться действующему законодательству и Конституции Украины. Я уверен, что все будет нормально. Народ Украины мудр, и, надеюсь, выборы пройдут достойно. В результате выборов мы выясним, что хочет и кого поддерживает народ Украины. Это Альфа и Омега нашего общества. Это фундаментально.

Арсен Аваков. Наступили святые дни, и я больше не хочу говорить о политике, хотя она и будоражит умы многих. Сегодня мы пригласили в студию настоятеля церкви Иоанна Богослова отца Виктора Маринчака. Добрый день, отец Виктор.

Виктор Маринчак. Добрий день.

Арсен Аваков. Мы пережили страстную неделю, наступили Пасхальные праздники. Если можно, расскажите харьковчанам об этих днях.

Виктор Маринчак. Ми ще не все пережили. Ще субота. Це та субота, в яку співається: «Нехай мовчить всяка плоть людська, бо цар над царюючими і той, що є господарем над господарями, він іде віддатися в жертву і на поживу вірним». Це співається саме тому, що кожний рік ми є свідками того, що завжди перебуває в вічності тої події, яка стоїть в центрі всього людського історичного процесу. Події смерті і Воскресіння спасителя нашого Іісуса Христа. Він приходить у світ для того, щоб надати оту поживу, що дає нам вічне життя. Він приходить у світ для того, щоб надати нам вище існування. Існування, яке підіймається над нашою буденністю, над суєтою, над марнославством і над всім тим марнотним, що переслідує кожну людину і ловить її, як казав філософ Сковорода: «Світ ловив мене». Кожен з нас повинен дожитися до того, щоб можна було написати на твоїй могилі: «Світ ловив мене, але не впіймав». Світ ловить нас своїми спокусами. І провокує нас. І нападає на нас агресивно. А ми повинні мати духовні сили, які суперечать тим нападам і тій агресії, тим спокусам. Нам треба піднятися над буденним. Саме до цього кличе нас спаситель наш Іісус Христос. Він навчає нас, що повинна робити людина. Коли ми хрестимо дитину, ми промовляємо, що ми хрестимо її в смерть і воскресіння Христові. Кожна людина проходить через власну смерть. І кожна людина хоче, щоби вінцем її життя було воскресіння. Воскресіння для вічного життя. Кожна людина протягом свого життя переживає тяжкі хвилини, страждання, втрати, своє падіння. Інколи переживає свої пороки і, таким чином вона духовно, душевно, морально помирає. Але вона повинна мати надію, що вона підніметься від тої смерті і вона повинна знову воскреснути. І коли ми хрестимо людину в смерть і воскресіння, ми наче малюємо план її майбутнього життя. Ти матимеш дуже великі випробування, ти матимеш великі страждання, ти інколи помиратимеш в цьому світі. Помиратимеш духовно, морально, фізично. Але ти повинен знати, що за тим іде Воскресіння.

Зміст того, що відбувається зараз. Це та подія дивна, чудова, коли Спаситель віддає себе, своє життя на страшні страждання, муки, на хресну смерть для того, щоб взяти на себе гріх всього світу. Весь біль, всі страждання, всі муки людські він бере на себе. І ті катування, що він зазнає, вони і символізують обсяг тих страждань, які переживає людство. Найбільше страждання будь-якої людини полягає в тому, що вона падає в гріхах. Вона впадає в пороки. Вона не може протистояти спокусі. І це він бере на себе для того, щоб врятувати цілий світ. Він боре смерть, людську смерть, моральну смерть, душевну смерть, духовну смерть. Він перемагає своєю жертвою, яку він приносить на хресті.

Арсен Аваков. Сегодня действительно суббота. Кто-то из наших зрителей увидит эту передачу в воскресение, когда праздник Пасхи уже наступит. Пасхальные куличи, пасхальные празднества… Расскажите немного об этой легенде, об этой традиции.

Виктор Маринчак. Дуже добре, що ви самі себе поправили, бо тут ідеться не про легенду, ідеться про традицію, яка має різні форми. Це є форми, які складалися історично протягом тисячоліть, але головне, що ми зустрічаємо світле Воскресіння Христове. Мине кілька годин, і ми заспіваємо «Христос Воскрес», ми будемо протягом 40 днів вітати один одного «Христос Воскрес» і відповідь буде лунати «Воістину воскрес».

«Якщо Христос не воскрес, то і віра наша марна», — говорить апостол Павло. Нам необхідна перемога над смертю. Це завдання людини – перемогти смерть. Все, що робиться в світі, творчість і страждання, героїчні подвиги, самопожертва, материнство – народження дітей – все це робиться для того, щоб подолати смерть, щоб не дати їй захопити весь простір існування. Христос долає смерть раз і назавжди, тому що, якщо він воскрес – це означає, що знову поновлено єдність людини і Бога. Бо поки він не прийшов в світ, поки він не здійснив свого подвигу самопожертви, поки він не був розіп’ятий на хресті і не помер – до того людина в єдності з Богом не перебувала – вона втратила цю єдність, тому що відкинула свого часу волю Божу і забажала сваволю. Він своєю жертвою знімає з людини цю провину, Він бере начебто на себе первородний гріх, і, долаючи його, надає людині свободу від того, що її переслідує, і надає їй можливість вічного життя. Повертаючи єдність з Богом, надає їй можливість саме вічного життя. Це головний зміст того, що відбувається. В цьому смисл всіх наших пісне співів, всіх наших молитов, всіх наших привітань. Якщо Христос воскрес це означає, що Бог нас всіх прощає за ту корінну провину, з якої все починається — відкидання. За відкидання волі Божої Бог прощає нас і знову поновлює єдність. Він позбавляє нас найстрашнішої смерті. Не фізична смерть найстрашніша. В «Апокаліпсисі» говориться про другу смерть, а друга смерть – духовна. Що за тим стоїть, ми не будемо міркувати – краще віддатися, так званому, апофатичному богослів’ю, яке не уявляє собі, що це таке, але воно розуміє міру катастрофи, яка відбувається тоді, коли людина віддається тій другій, тобто духовній, смерті. Життя з Богом і в єдності з ним – це є життя дійсне.

Коли втрачається повністю назавжди і безнадійно єдність з Богом, тоді це – друга смерть. Нам надано надію – Христос воскрес, отже і ми воскресаємо. А якщо ми так само воскресаємо, то в такому разі ми будемо в єдності з Богом, ми будемо мати вічне життя в найсуттєвішому розумінні цього слова. І це – головне, а все те, що супроводжує наші співи, наш білий священицький одяг, або інколи вдягають на Пасху червоний священицький одяг, який теж символізує і світло, і радість, і горіння, і сонце правди, яким є наш спаситель Ісус Христос.

Ми прикрашаємо храми світлим вбранням — білими білосніжними рушниками. Все для того, щоб символізувати нашу радість, нашу єдність і чистоту того, що набувається в єдності з Богом. Воно кристально чисте, як джерельна вода, воно біле як сніг. Воно таке, яким ми будемо якщо з’єднаємося з Богом в тому Воскресінні, яке чекає нас всіх після страшного суду. Тоді ми всі переживемо те саме, що в тілі пережив Спаситель, коли преобразився на Фаворі і одяг його став білим як сніг.

І те, що хліб, який підіймається вгору, який ми вживаємо — паску (або їх називають кулічами). І яйця, які ми вживаємо, які є символом вічного колообігу життя — вічно біжіть життя: від яйця курки і знову — до яйця. І так завжди перебуває воно в цьому круговороті вічного існування. Всі ці предмети, власне, тільки символи. Ми їх не обожнюємо, вони символізують ту радість, яку ми маємо, коли воскресає Христос.

Арсен Аваков. Отец Виктор, у вас в храме всю ночь с субботы на воскресенье идет служба. Церковь открыта и туда идут люди. Как проходит служба? Расскажите о главных моментах этого праздника.

Виктор Маринчак. О пів на дванадцяту починається передпасхальна північниця. Це остання служба страсної суботи. В останній раз співається канон Великої страсної суботи, де є такий спів — «Не Ридай Мене Мати, Що Бачиш У Гробі Сущого, Встане Бо І Прославлюся». А коли завершується ця північниця, ми виходимо на хресний суд с хрестом, Євангелієм, іконами, хоругвами, свічками. Виходимо на хресний хід, тричі обходимо церков і, коли повертаємось у третє до церкви, двері церковні зачинені… Священик торкається хрестом замка і двері відчиняються і ми співаємо «Христос Воскрес Із Мертвих». Вперше. І заходимо до храму, і починається утреня Святого Воскресіння. Головний зміст її — це канон, по кожній пісні якого виходить священик і обходжуючи присутніх вигукує «Христос Воскрес!», а вони йому відповідають «Воістину воскрес!». В цей час така дивна радість в серцях людей… Вони в такому перебувають піднесенні… На це дивно і радісно дивитись.

А потім служиться перша літургія — літургія Святого Воскресіння. По її завершенні ми виходимо для того, щоб освятити всю ту поживу, яку принесли люди. Там є спеціальна молитва: для хліба святого, для м’яса, для того, що є молочного.

Арсен Аваков. А после этого вкушают пасху.

Виктор Маринчак. А після цього розговляються, і перше, що мають зробити — це вкушають паску. Серед всього того, що є під час цієї служби, можливо центральним є слово святого Іоанна Златоустого як раз на цей день. Це дивне слово, в якому він говорить слова звернення для кожної людини, хто постував і хто не постував. Хто був ретельним в молитві і хто не був ретельним. Всі приходьте, всі насолоджуйтесь.

Той, хто ще на початку свого життя, ще малою дитиною прийшов до церкви, і любить Бога — ти будеш вшанований. Той, хто о третій годині, будучи зрілою людиною, прийшов до Бога і нарешті вклонився йому — і ти радієш з нами. Є ж такі, які об останній годині, об одинадцятій годині, ще трохи тільки залишається до півночі, до Воскресіння Христового, і вас зустрічає Спаситель Христос, який воскрес! І вам надає ту ж саму радість. Ми всі співучасники цієї радості! Сьогодні забуте все те, що проминуло. Сьогодні ми долучаємося до єдності з Богом, незалежно від того, які в тебе чесноти. Це чудо дарування любові, свята і торжества над смертю! Всім без винятку! Це буває один раз на рік.

Арсен Аваков. Хочу подякувати вам. Отец Виктор, у нас сегодня особенная передача. Вы впервые у нас и, кроме того, вы — священник. Мне очень бы хотелось поговорить с вами в этой студии не только как со священником, но и как с философом и богословом.

Сегодня особый день, и я просил бы вас завершить нашу передачу обращением к харьковчанам. Благословите нас и дайте нам заряд на все хорошее.

Виктор Маринчак. Я завжди, коли виходжу до людей, щоб сказати їм слово проповіді, я завжди перед цим молюсь. Для мене дуже важливо, щоб я сказав саме те, що зараз, тут і тепер потрібно людині для її спасіння. І буває так, що дійсно Бог надає силу, розуміння, натхнення, для того щоб сказати людям саме те, що їм потрібно в першу чергу для спасіння.

Я мушу сказати своїм землякам, що ми живемо в складний час. І час цей дарує нам багато подій і дуже великі випробування. І хтось дуже сильно поневіряється. І переживає і страждання, і тривогу, і страх, і невпевненість в тому, що буде завтра. І неспокій. Нас супроводжує неспокій. Всі ці 15 років, які проминули (вже трошки більше), вони не були спокійними. Стільки змін настало в нашому житті! Так перетрясло все суспільство, всю країну і кожну людину. Кожну людину це торкнулось особисто. Всі ми знаємо які труднощі надав нам цей час.

Нам треба знати, що ми можемо подолати все. Справа в тому, що людина, безумовно, немічна. Вона реагує болісно на те, що відбувається. Вона виявляє себе слабкою. І ми добре знаємо, що більшість гріхів, які вчиняє людина, вона вчиняє не тому, що вона має злий намір, а тому, що вона виявилась слабкою і виявила слабкість.

Ми згадаємо слова апостола Павла: «Сила Божія — в немочі являється». Ми — немічні, ми — слабкі. Але ми можемо подолати все. Завдання, яке стоїть перед кожним з нас — не допустити, щоб все те темне зле, нечисте і агресивне, що несе ненависть, злобу, що провокує нас і спокушує, щоб воно не увійшло в твою душу. Це головне завдання. Якщо ти збережеш душу, тоді ти збережеш усе.

«Яка тобі користь, якщо ти цілий світ придбаєш, а душу втратиш?», — сказав Спаситель. Ми повинні думати не про душу, як життя в такому разі, а власне про ту безсмертну душу, якою нас обдаровано Богом, яка створена за образом Божим, яка має сили. Як образ Божий вона має наснагу, силу волі. Вона здатна творити, вона здатна будувати, вона здатна давати життя. Це все в тобі є. Якщо воно є, ти повинен не дати темному, злому, брудному проникнути туди всередину твоєї душі, щоби знищити тебе, як образ Божий. Не дати цьому! Вистояти! Морально і духовно, в першу чергу. А тоді, після того, ти, безумовно, можеш вистояти в цьому житті.

Бо якщо в тебе всередині те, що говорив Христос — Царство Боже. Він казав: «Не шукайте Царства Божого там, чи там. Царство Боже — всередині вас». Бо якщо Царство Боже всередині у тебе, в такому разі ти перебуваєш в спокої. В тебе внутрішній простір чистий, ясний. Там сяє «сонце правди», як ми називаємо Спасителя нашого. Там наповнює цей простір Бог, який є Любов. Що може подолати тебе?! Та ніщо. Бо якщо Бог, який є Любов, в тобі, якщо сонце правди в тобі світить, ти зможеш подолати все.

Ніщо не може підкорити твою волю і здолати твою свободу. Християнство — є релігія свободи. Воно творить людину вільною. І ця свобода — свобода від гріхів, від спокус, зла і нечисті, є свободою від смерті. Саме цю свободу надав нам Спаситель Христос, який воскресає. Саме цю свободу ми беремо в себе для того, щоб нести її нащадкам.

Коли Христос воскресає, людина робиться вільною, сповнена любові, світла і життя. І я хочу благословити всіх на те, щоб саме це ви здобули.