«Такого бюджету Харківщина ще не знала», Володимир Ревенко («Слобідський край», 9.02)

9 февраля 2006

Попри виборчі перегони, не звичні для нас морози й газові війни, Харківщина живе звичайним, повноцінним життям. Головний документ її життєдіяльності — бюджет 2006 року — прийнято своєчасно, без потрясінь. І прикметно, з такими цифрами й соціальним наповненням, якого наш регіон раніше не знав. Не дарма ж, фахівці відразу назвали бюджет—2006 бюджетом соціального спрямування.

Про обговорення цього документа в постійних депутатських комісіях облради наша газета постійно інформувала читачів.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з головою Харківської облдержадміністрації Арсеном Аваковим, у якому теж ідеться про головний фінансовий документ регіону на 2006 рік, про плани й перспективи нашого життя.

— Арсене Борисовичу, депутатський корпус облради високо оцінив бюджет 2006 року, зокрема, його соціальну спрямованість. Я був майже на всіх постійних комісіях, де йшло обговорення, й усі відзначали, що давно не було в наших бюджетах такої уваги до соціальних проблем. А такі кошти, передбачені нині на охорону здоров’я, освіту, культуру, ще ніколи не закладалися до бюджету. Та водночас лунають і голоси окремих депутатів, представників деяких партій, котрі стверджують, що то, мовляв, популізм, нереально. Як ви це прокоментуєте?

— Знаєте, у будь-якій ситуації завжди знайдеться якась баба-яга, котра кричатиме, що вона проти. Не буду називати ті політичні партії, які не бачать нічого хорошого, що відбувається у світі, яким усе не подобається, бо шукають піщинку в чужому оці, у своєму ж не бачать навіть колоду. Тим більше, що завали цих проблем, котрі дісталися нам, накопичувалися не один рік.

Але бюджет, який нині прийняли, й справді хороший. За рахунок чого вдалося це досягти? Ми повністю виконали бюджет 2005 року й увійшли в цей рік із перехідним залишком плюс 10 мільйонів гривень.

За рахунок того, що нині з суми коштів, які податками збирає Харківщина, значно більше залишатиметься на місці. Якщо раніше було 38 відсотків, то тепер у нас залишатиметься 46 відсотків. Ми збираємо приблизно 7 мільярдів гривень за рахунок різних податків, обласний же бюджет становить 3,3 мільярда гривень. От і прикиньте, як істотно підвищилася сума надходжень. Зрозуміло, що ми пролобіювали ці цифри. І тепер це дає можливість значно більше уваги приділити фінансуванню соціальної сфери.

Крім того серйозні кошти сконцентровані на капіталовкладення. Отже, близько 246 об’єктів профінансуємо нинішнього року. Йдеться про школи, системи водогонів, артезіанські свердловини, очисні споруди, газифікацію сіл, ремонт котелень тощо. Величезна кількість різноманітних робіт. І тут, безперечно, є пріоритети. Головний із них — газифікація. Ми вважаємо, що Харківська область, яка видобуває 60 відсотків усього українського газу, має право й повинна в кожному селі, де є потреба, мати блакитне паливо. Адже газ — це якість життя. У тих селах, куди приходить газ, з’являється більше людей, підвищується народжуваність, заповнюються школи, успішніше працюють підприємства. Врешті-решт, селянин має стільки ж прав на комфортне життя, як і міський житель.

Тому я тут деякою мірою не погоджуюся з думкою тих чиновників, котрі стверджують, що треба негайно припинити освоювання цих коштів на розвиток газогонів. Вважаю, газифікація сіл має залишатися пріоритетним напрямком нашої роботи. Для довідки скажу, що минулого року ми проклали газогонів на 28 відсотків більше, ніж у 2004-му. Це реальні досягнення нової влади, які можна наочно побачити і які дуже важко оббрехати. На жаль, брехня зараз є інструментом опозиційних сил. І це дуже прикро. Нехай те залишається на їхній совісті. Ми ж оперуватимемо конкретними цифрами й конкретними досягненнями.

Вважаю, що депутатський корпус, проголосувавши за бюджет у співвідношенні 51 голос «за», 3 — «проти», цим усе сказав. І якими б цинічними тут не були деякі політичні діячі обласного розливу, але й вони змушені були відступити перед фактами, перед дійсно якісно, професійно проробленим бюджетом, в якому ми намагалися врахувати інтереси і потреби практично всіх прошарків громади області.

Ми сконцентрували свої зусилля на кількох важливих напрямках. За рахунок спеціального фонду обласного бюджету, який ми створили, реалізовуватиметься пріоритетна програма будівництва житла. Йдеться про 30-квартирні житлові будинки в кожному районі. До речі, у Новій Водолазі я взяв участь у закладці першого каменя першого такого 30-квартирного будинку.

Найближчим часом такі будинки розпочнуть зводити на узгоджених майданчиках на Богодухівщині, Валківщині, Краснокутщині, потім в інших районах для людей, котрі 15—20 років стояли на черзі й не мали ніякої перспективи на отримання житла. Це лікарі, вчителі, працівники культури, а також молоді фахівці. Плануємо в кожному будинку квартир п’ять віддавати молодим спеціалістам, аби залучити їх на роботу в глибинку, сільську місцевість. Наприклад, у ту ж Борову, щоб поповнити її кадрами лікарів, учителів. Це один напрямок концентрації коштів. Інший (я вже назвав) — газифікація. Ще один — освіта. Ми виділили багато коштів на реконструкцію шкіл й на їхню добудову, зокрема, школи імені Масельського у Валках. На завершальну стадію роботи зі зведення школи в Краснокутську. Після її здачі, переконаний, це буде найкраща школа в усій Україні, на школу в Богодухівському районі.

Закладено кошти на подальший розвиток програми «Шкільний автобус». Вважаю, цього року повністю сформуємо мережу шкільних автобусів. Закладено кошти також на комп’ютеризацію шкіл, хоча й не в такому обсязі, як хотілося б. І ще багато іншого.

Особливо хотів би відзначити, що вперше за багато років передбачено 100-відсоткове бюджетне фінансування харківських театрів.

Підкреслю: ці кошти будуть виділені з урахуванням усіх надбавок так, щоб зарплата працівників не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла.

З позабюджетних коштів продовжиться фінансування реконструкції Харківської філармонії. А за рахунок коштів Державного бюджету приступимо до реконструкції театру імені Шевченка. Щодо цього є домовленості з міністром культури й з прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим.

Ми в кожному районі вибираємо об’єкти (у рамках 246 обласних), куди спрямовуватимуться кошти, щоб розв’язати існуючі проблеми. От, наприклад, Чугуїв. Там заплановано два таких об’єкти: це районна лікарня, яку почали будувати в 1992 році й кинули. Цього року стане до ладу перша її черга. І другий об’єкт — колишня школа топографів. Відновимо прекрасні будинки військових штабів — школи топографів і перенесемо туди з Покровського собору Чугуєва картинну галерею, розв’язавши тим самим конфлікт між віруючими і шанувальниками мистецтва. І так по кожному району передбачені серйозні кроки. До речі, бюджет цього року розроблявся максимально відкрито. Було багато пропозицій, критики, спорів. Уносилися зміни. За тиждень до його прийняття він був винесений на наш сайт в Інтернеті, де кожен бажаючий міг із ним познайомитися. У його формуванні брали участь усі небайдужі, зацікавлені слобожани. І це, власне, продукт нашого суспільства, громади.

На жаль, інколи деяким політикам не вистачає поміркованості, щоб залишитися на рівні інтересів людей, коли ми говоримо про прагматичні господарські речі.

— Арсене Борисовичу, друге питання не стосується безпосередньо теми нашої сьогоднішньої розмови, але воно надзвичайно турбує наших читачів, особливо на селі. Йдеться про заборону Росією ввезення продукції тваринництва та м’ясо-молочної галузі з України на її територію. Є інформація, що через це затоварюються склади наших сироробних підприємств тощо. Врешті, це теж недоотримані бюджетом кошти. Як ви бачите цю ситуацію?

— Минулого тижня, після зовсім неадекватної заборони Росією ввезення нашої м’ясо-молочної та тваринницької продукції на її територію, ми отримали ситуацію, коли низка великих підприємств, оптових закупівельників, знизила закупівельні ціни на молоко з 1 гривні 20 копійок до 60 копійок. Ми різко відреагували на це, розуміючи, що то неадекватне зниження, а спекулятивні дії крупних гравців. Ми звернулися до антимонопольного комітету з вимогою присікти такі спроби. Разом із тим повідомлю вам такий, можливо, мало відомий факт, що більшість харківських молокозаводів належить російському капіталу. На мою думку, немотивовані дії російського уряду довго не протримаються й ситуація повернеться до стабільної. А до тих спекулянтів, котрі спробували зараз перекласти ринкові витрати на плечі реальних виробників, помноживши ці витрати удвічі, утричі, ми будемо ставитися дуже жорстко. Можливо, дійде до штрафів від антимонопольного комітету.

— Дякую за інтерв’ю.