Телепрограмма «Акценты» с Арсеном Аваковым

Ее называют совестью нации, она считает цензуру уголовным преступлением, а самоцензуру – самоубийством. Ее характер украинский определяет как “ворохобний”. Словарь толкует это слово как непокорная, мятежная, смятенная.

 

Говорят, любой издатель готов предложить ей любой гонорар даже за право переиздать ее книги. Говорят, она могла бы претендовать на самые высокие мировые литературные премии, если бы согласилась на государственную поддержку. А она отказывает издателям, и ссорится с Союзом писателей.

 

О ее дерзких репликах и безупречных афоризмах, рискованной жестикуляции во время протокольных мероприятий ходят легенды. Она не прощает фальши и хамства и однажды прилюдно дала пощечину чиновнику, оскорбившему при ней женщину.

 

Арсен Аваков. Сегодня под одной крышей собрались люди, которые любят Лину Костенко и ее поэзию. Собрались для того, чтобы поделиться своей любовью с вами.

 

Виктор Гарькавец. Добрий вечір.

 

Арсен Аваков. Спасибо вам за ту поэзию, которую вы нам все время дарите на многих встречах и вечерах, за вашу настойчивость в пропаганде этой части нашей жизни. Кто для вас Лина Костенко?

 

Виктор Гарькавец. Про Ліну Костенко можна багато говорити. Це дійсно совість, честь України. Це її голос, її велич у простоті, а простота в величі. Ліна Костенко – це еталон моральності України. Кожна епоха в Україні визначається великими людьми. Була епоха Шевченка, була епоха Лесі Українки, а зараз епоха Ліни Костенко.

 

Це тільки вона могла так написати, що “не було епохи для поетів, були тільки поети для епох”. Ось вона і виступає таким поетом для нашої епохи. Філософія, морально-етичні проблеми, інтимна лірика – який би вірш не прочитали, то не важко здогадатися і відчути, що кожне слово Ліни Костенко написане кров’ю серця. І в цьому, мабуть, сила її поезії.

 

Це тільки Ліна Костенко могла написати цей вірш:

 

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

 

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

 

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить…

 

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

 

Отак як є. А може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, –

Не будь рабом і смійся, як Рабле!

 

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

 

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, –

Принаймні вік прожити як належить.

 

Це Ліна Костенко. Що можна додати? Або її слова під час виступу в Києві “тяжкі часи – мої часи, легкі – це не мої часи”. У нас сьогодні Україна переживає не кращі часи, безумовно, і тут життєва позиція Ліни Костенко, її голос для нас дуже важливий».

 

Арсен Аваков. Лина Костенко заявила несколько дней назад в Украинском доме о том, что она после длительного молчания выдает свои новые произведения и тем самым она возвращается из той внутренней иммиграции, о которой у нас говорилось в сюжете перед этим. И это тоже позиция».

 

Виктор Гарькавец. Теж позиція, безумовно.

 

А хіба не позиція це:

 

На світі можна жить без еталонів,

по-різному дивитися на світ:

широкими очима, з-під долоні,

крізь пальці,

у кватирку,

з-за воріт.

 

Від цього світ не зміниться нітрохи,

А все залежить від людських зіниць:

В широких відіб’ється вся епоха,

У звужених — збіговисько дрібниць».

 

Арсен Аваков. Сегодня мы здесь собрали всех, кто любит Лину Костенко. У каждого свое стихотворение, своя поэзия. Несколько человек записали свои любимые стихи и любимые моменты из творчества Лины Костенко. Но вы оставили для себя нишу философских стихов и вам стоит начать этот марафон.

Виктор Гарькавец. ”На світі можна жить без еталонів” – це філософія Ліни Костенко, “І все на світі треба пережити” – це її філософія.

 

В 11 класі школярі наші дуже коротко, але вивчають все-таки творчість Ліни Костенко. Я вірю в те, що буде розширюватися шкільна програма. Теж прекрасний вірш:

 

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

 

Що можна добавити?

 

Арсен Аваков. Ничего.

 

Как ни странно, в Харькове очень много людей, которые любят поэзию. И я обнаружил большое количество почитателей поэзии именно Лины Костенко. Поэтому давайте сегодня потратим остальное эфирное время на то, чтобы послушать стихи Лины Костенко в исполнении разных людей, которые сегодня здесь с нами, и насладиться этой поэзией.

 

А всех, кто хочет обсуждать или о чем-то поговорить на эту тему, приглашаю на ветки форума avakov.com, где мы обсуждаем поэзию, делимся прекрасным и сокровенным.

Виктор Гарькавец. Хто буде нас чути, бачити, мають знати, що Ліна Костенко залишила як заповіт слова: “Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки”.

 

І, враховуючи те, що наша розмова про Ліну Костенко співпала з її ювілеєм, який прийшовся наперед пасхальні дні, на Великий піст, хочеться побажати всім, по-перше, здоров’я та благополуччя, а, по-друге, мені згадуються слова священика, до якого звернулися прихожани -“отче, чого не можна їсти у ці дні?” Знаєте, як він відповів? “Перестаньте їсти один одного” – це в стилі Ліни Костенко також. Ось така вона.

 

Арсен Аваков. Не добавить, не убавить. Остаемся оптимистами.