Инвестиционная привлекательность — в прозрачности экономики. Светлана ГАЛАУР, "Правительственный курьер". 23.03.2007, №52 (3465)
23 марта 2007Озираючись на рік минулий, мало хто може сказати, що він був легким та безхмарним. Харків'ян, як і Україну в цілому, супроводжували торік чималі труднощі. Однак для області 2006-й став де в чому визначальним, обнадійливим. Адже затверджені сесією обласної ради завдання програми економічного і соціального розвитку на 2006 рік у цілому виконані.
Середній рівень зарплати становив 973,76 грн, що на 28,3 відсотка більше, ніж у 2005 році, а середній рівень пенсій за рік зріс на 15,9 відсотка та становив 470,67 грн. У 2006 році за рахунок усіх джерел фінансування створено 71,1 тис. робочих місць.
Поліпшення добробуту жителів області обумовлене також стабільним зростанням показників у виробничій сфері. Зокрема обсяги промислового виробництва у минулому році зросли на 5,9 відсотка порівняно з 2005 роком. А в дев'яти основних видах економічної діяльності з тринадцяти досягнуто приросту обсягів виробництва. Активізовано й інвестиційну діяльність. За 2006 рік в економіку Харківщини вкладено 615,82 млн доларів США прямих іноземних інвестицій, що в 4,2 раза більше, ніж за 2005 рік. Це одні з найвищих показників в Україні. І сьогодні в області триває складний процес економічних реформ, що продовжують розвиватися визначеним у Стратегії соціально-економічного розвитку регіону на період до 2011 року курсом, спрямованим на істотне поліпшення якості життя населення.
Це коло питань і стало предметом бесіди нашого власного кореспондента з головою Харківської облдержадміністрації Арсеном АВAКOВИМ.
— За підсумками минулого року, на Харківщині відзначаються позитивні зрушення з багатьох напрямків господарювання. За рахунок чого досягнуто найбільшого приросту і в яких галузях?
— Я вважаю, що позитивних зрушень досягнуто передусім завдяки копіткій праці усіх харків'ян та філософії управління, яку сповідує під час роботи обласна державна адміністрація. Вона полягає не в тому, що адміністрація керує економікою, а в тому, що адміністрація має створити середовище, в якому є можливість розвиватися економічним процесам позитивно. Це та філософія, яку протягом двох років ми застосовуємо і вона поступово дає свої плоди. Так, наприклад, Харківщина має найбільший обсяг іноземних інвестицій і темпи розвитку іноземних інвестицій за 2006 рік після міста Києва. Крім того, другою після Києва за обсягами податків, що сплачуються, теж є Харківська область. І це при тому, зважте, що у нас немає металургійних заводів, сталеливарних підприємств, немає гірничодобувних потужних підприємств.
Проте, як я вже зазначав, за обсягами податків ми номер два. Це свідчить про те, що економіка прозора, ясна для інвестора. Найвищі темпи внутрішнього інвестування, зокрема інвестиції власного капіталу найвищі в країні. І при всій існуючій полеміці між різними політичними силами, важко заперечувати досягнення Харківської області.
— Провідною галуззю, як і раніше, на Харківщині залишається машинобудування. У 2006 році не працювали окремі підприємства, що призвело до спаду виробництва на 2,5 відсотка. Чи намітилась тут тенденція до зростання?
— Хочу наголосити: ми наполегливо працюємо щодня і вже можу повідомити, що за отриманою щойно оперативною інформацією за два місяці нинішнього 2007 року темпи росту становили 116,06 відсотка. Це свідчить, що попри всі обставини, динаміка висока. Більше того, за обсягами промислового виробництва 2006 року, ми вийшли на рівень 1991 року. Це також свідчить багато про що. І коли ми кажемо, що маємо відносно не високі темпи розвитку, то це ми до себе так суворо підходимо.
Сьогодні прекрасно розвивається той же "Електроважмаш", збільшивши вчетверо обсяги свого товарообігу за останні 1,5 року після впровадження реформ. Зростають обсяги виробництва "Турбоатому". Та попри ці результати ми намагаємося комплексно підходити до розвитку машинобудування у цілому і прагнемо збільшити обсяги виробництва в рази. Ми також хочемо збільшити зарплату не на 40 відсотків, а втричі. Але на заваді цьому стоять проблеми, зокрема в авіабудуванні, для розв'язання яких одного інтелекту і робочих рук недостатньо. У цій галузі, безумовно, потрібний концерн, але він тільки починає робити перші кроки і йому життєво необхідна державна підтримка. Навіть "Боїнг" і "Аеробус" мають таку підтримку. У США американський уряд фінансує ці компанії, фактично дотує їх. У Європі це роблять кілька країн. У нас, на жаль, форма підтримки авіаційної галузі, ну так скажемо, тільки-тільки формується. Отож, коли Харківський авіазавод залишається наодинці з фінансовим ринком та ще й у супроводі помилок менеджменту, він не в змозі запустити жодного проекту літака за власні кошти і мусить залазити в кабалу до банків. Це й створює проблеми.
Подібна ситуація спостерігається і на заводі імені Малишева. Орієнтований на військову продукцію, він опиняється перед фактом, що ринок більше не сприймає його номенклатуру. Так, це, безсумнівно, є труднощами заводчан, але передусім це проблема державного регулювання. Уряди Тимошенко і Єханурова почали розробляти програму реструктуризації заводу імені Малишева. Продовжує цю роботу і уряд Януковича. Тому сподіваюся, що проект реструктуризації буде прийнятий найближчим часом. Він і допоможе розібратися, чим займатиметься завод, як розділити виробництва і чи потрібне взагалі виробництво танків у тих кількостях, які дозволяє його потужність. І таких питань, які, окрім менеджменту заводу, мають вирішуватися на рівні уряду, маса. Саме така їх постановка і була здійснена мною перед профільним міністром і віце-прем'єрами.
— Колись промисловим обличчям Харкова був ще й ХТЗ, який у запеклій боротьбі, що точиться між вітчизняними і зарубіжними виробниками за ринок збуту, також здав свої позиції. Чи є на сьогодні ще продукція з харківською маркою, яка користується попитом у споживачів?
— Я схильний думки, що обличчям Харкова був все-таки не ХТЗ. Харків завжди продавав інтелект, чим і прославився насправді. Отож саме цю його славу ми й намагаємося примножувати. Ви знаєте, скільки коштує кілограм металу, якщо його продати у відливку? Я вам скажу — 50 центів. Якщо ж цей кілограм продати як комплектуючу супутника, він коштуватиме вже 50 тисяч доларів. Виходячи з цього, відповім на ваше запитання так: сьогодні реалізуються харківські наукомісткі виробництва, наукові розробки й інтелект. Якщо підходити до цього питання з утилітарних позицій, то, безумовно, обличчям Харкова залишається енергомашинобудування. Окрім наших гігантів, не можна не згадати і про розташований у Зміївському районі завод "Елокс", який виготовляє унікальні комунікації для атомних станцій. За цим видом продукції він утримує повну монополію.
І таких підприємств у нас достатньо. Слід зазначити, що останнім часом серйозно розвивається й харчова промисловість. Ми це також вітаємо і підтримуємо.
— Харківщина займає лідируючі позиції з реалізації інвестиційних програм. Що найбільше приваблює інвесторів?
— Так, за обсягами роздрібного товарообігу Харківська область, після міста Києва, друга за їх величиною. І такі позитивні результати ми маємо в умовах дворічної політичної нестабільності, коли міняються уряди і коли ледь не щодня кажуть, що голова облдержадміністрації не буде працювати і на його місці буде хтось інший. За більш сприятливої політичної ситуації ми могли б досягти й значно вагоміших результатів. Цьому, повторюсь, сприяє створене нами достатньо прозоре та комфортне для бізнесу середовище. Інвесторів приваблює також потенціал Харківської області. Наведу такий приклад. Одна впливова машинобудівна російська група зробила нам пропозицію стосовно придбання "Електроважмашу". Ми спільно з Міністерством промислової політики України зайняли позицію, що продаж заводу не доцільний і не передбачається. Росіяни говорять: "Тоді ми побудуємо поряд новий". "Чому хочете робити це саме в Харкові"? — запитуємо. Відповідають: "Тому, що у вас є кадри, наукова школа і традиції". Так, все це у нас справді є і повинне працювати передусім на інтереси України і регіону.
— Найбільш проблемним в області, очевидно, залишається паливно-енергетичний комплекс. Що робиться для того, аби зняти напругу у цій галузі?
— Негаразди в паливно-енергетичному комплексі — це проблема не лише Харківської області, а й всієї країни. І вона притаманна нинішньому перехідному періоду в ЖКГ. Ми маємо ситуацію, за якої доходи громадян серйозно відстають від об'єктивного росту тарифів, запропонованих нинішніми реаліями. До цього долучається недобросовісність місцевих органів влади, які провели підвищення тарифів, скажемо так — неадекватно до пропорцій зростання прямих цін на паливо і в неадекватній пропорції до власної совісті.
Я глибоко переконаний, що не можна підвищувати тарифи до тієї величини, якої населення не може оплатити. А ще я переконаний у тому, що платити за тарифами потрібно, тільки було б з чого. Якщо ні з чого, то ми провокуємо ситуацію безвиході і обвалу. Ось чому мені імпонує позиція субсидій і ліберальних поглядів на субсидії, коли дедалі більше і більше держава бере на себе функції полегшення тарифного пресу на населення. У Харківській області, на мою думку, обсяг субсидій за останні місяць-два виросте дуже серйозно. І та позиція уряду, яку він зайняв сьогодні у відповідь на моє звернення щодо недопущення обмежень суми нарахувань субсидій, абсолютно правильна. Це поки що єдиний механізм захисту населення від діючих сьогодні тарифних ножиць.
— Вагомим сектором економіки Харківщини є сільське господарство, яке продовжує реформуватися. Як проходять ці процеси, і чи відчувають себе селяни справжніми господарями?
— Одна з головних причин, що стоїть на заваді відчуття справжнього господаря — мораторій на приватизацію землі сільськогосподарського призначення. Президент, як відомо, наклав вето на мораторій, а Верховна Рада його подолала. Таким чином, мораторій продовжено і землі сільськогосподарського призначення у нас неможливо купити і продати. У що на практиці це виливається? Скажімо, наприклад, земельний пай у Харківській області в середньому має величину 4 га. За нього власнику платять, приблизно від 600 до 800 гривень. І в більшості випадків селянин отримує не грошима, а натуроплатою: зерном, цукром і за якою ціною — теж питання. То скільки ж коштує земля у Харківській області? За спрощеними такими оцінками, скажемо, 10 тисяч доларів за гектар. Виходить, що середній пай у Харківській області коштує 40 тисяч доларів. І якщо селянин продає землю, бере гроші й кладе їх у банк, я як банкір у минулому, стверджую, що він отримує близько 4 тисяч доларів на рік.
Отже, різниця між 600-800 гривнями і 4 тисячами доларів — досить серйозна. У зв'язку з цим виникає питання: чиї ж інтереси захищає мораторій, якщо він не дає можливості пересічному селянинові отримати реальний дохід від своєї землі? А захищає він, на мій погляд, тіньові схеми, які, на жаль, ще існують. Сьогодні десятки юридичних фірм спеціалізуються на тому, як обійти і, по суті, здійснити договір купівлі-продажу землі попри існуючі заборони. Тому слід негайно змінювати ситуацію: земля має стати товаром і реальний її власник — селянин — не повинен, як сьогодні, залишатися на узбіччі.
— Цього року бюджет області вже менше нагадує "трохимову свиту", однак латати його доводиться. За рахунок яких резервів вдається витримувати витратну його частину, передусім на соціальну сферу?
— Ви ж розумієте, щоб щось витрачати, треба це заробити. За попередніми даними, дохідна частина бюджету області перевиконана з серйозними плюсами. За січень, наприклад, надійшло власних і закріплених доходів у сумі 144,5 млн грн, або 113,8 відсотка до розрахункового плану на січень 2007 року, що становить 126,9 млн грн. Порівняно з аналогічним періодом минулого року надходження збільшилися на 33,8 відсотка. Сподіваємося, що бюджет наш і далі ростиме, як і минулого року, на 35 відсотків в абсолютній величині. Збільшиться утримання усіх без винятку соціальних галузей -охорони здоров'я, освіти, інших.
Щоб не гадати, хто більше потребує допомоги, а хто менше, ми поставили перед собою чіткі орієнтири — сформулювати стратегію розвитку соціальних галузей на найближчі кілька років і вже виходячи з неї, складати тактичні плани на кожний рік. За цими планами замовляємо державні субвенції і в рамках виділених нам коштів, завершуємо, наприклад, формування медичного Нефрологічного центру. Такий принцип діятиме і при створенні центрів хірургії і серця. Наступним завданням у поточному році буде будівництво дитячих поліклінік у Дергачах, Чугуєві та Ізюмі. Ось так, сконцентровано розв'язуючи соціальні проблеми, ми планомірно виходимо на вирішення наших стратегічних завдань.
— Арсене Борисовичу, але ж не єдиною економікою живе регіон. Якось ви дуже влучно сказали, що в основі будь-якого успіху лежить освіта і духовність. І за цим послідували практичні кроки…
— Вже завершено одну з регіональних програм з розвитку мережі сільських бібліотек на Харківщині. Тепер у кожному населеному пункті області з населенням понад 500 жителів відкрито 25 бібліотек. А далі перед нами стоять нові завдання з наповнення бібліотечних фондів, але не лише старою літературою, а й новинками, яких багато видається останнім часом. Крім того, на наш погляд, кожна бібліотека має бути зв'язана комунікаціями зі світом. Тому ми ставимо перед собою ще одне важливе завдання — зі створення широкосмугового Інтернету.
Світлана ГАЛАУР, "Урядовий кур'єр"
