Європа поминає півтора мільйона вбитих, замучених, померлих від голоду людей, єдиною виною яких перед вбивцями була «неправильна» національність і «неправильна» віра. Це було ретельно продумане і планомірне вбивство, що тривало два десятиліття.
24 квітня 1915 року за одну ніч в Османській імперії були арештовані сотні тисяч представників інтелігенції, духовенства, письменники, філософи і художники – ті люди, які були духовними лідерами вірменського народу, ті, хто міг повести за собою. Майже всі вони були вбиті. Спочатку турецькі загарбники призвали в армію і розстріляли вірменських військових. Після цих двох етапів програми геноциду залишилися жінки, діти, старі люди. Їх насильно вигнали з рідної землі і погнали в пустелю. Більшість переселенців загинули від голоду і хвороб. Майже ніхто не дійшов. Ті, кому вдалося втекти, розсіялися по чужих країнах і назавжди втратили батьківщину.
Тоді вирувала Перша світова війна і громадськість лише висловила стурбованість. Вам це щось нагадує ?..
Через чверть століття Гітлер поставив риторичне запитання: «Хто сьогодні пам’ятає знищення вірмен?» Відповіддю став Голокост.
Геноцид вірмен – це не трагедія одного народу. Це страшний і, на жаль, невивчений урок для всього людства. Тому що досі жодна країна і жоден народ не застрахований від повторення трагедії. А останній за часом визнаний ООН геноцид був здійснений зовсім недавно, у 1995 році, через 80 років після трагедії вірменського народу, уже за нашого з вами життя!
Саме тому так важливо визнати на державному рівні геноцид вірмен. Хоча б через сто років засудити злочин, задекларувати недопустимість «вирішення» таким чином будь-яких конфліктів і суперечок, взяти на себе політичні зобов’язання.
Сьогодні геноцид вірмен визнаний на міжнародному рівні – Радою Європи, Європарламентом, спеціалізованими органами ООН, Всесвітньою радою церков.
Знищення вірмен також офіційно визнали геноцидом та засудили 24 країни, у тому числі й основні країни Євросоюзу. Зокрема, вчора геноцид вірмен офіційно визнала Австрія, сьогодні – Німеччина.
12 квітня, у день православного Великодня, Папа Римський Франциск відслужив вірменську літургію. «Приховування або заперечення зла подібно до рани, що кровоточить і яку не забинтували», — сказав Папа.
Україна завоювала дорогу в Євросоюз кров’ю Небесної сотні. Першим із загиблих був патріот і син України – Сергій Нігоян.
Стримуючи агресію на сході, у боротьбі за свою країну – Україну, поклали голови в Збройних силах, Національній гвардії, МВС, добровольчих батальйонах українські вірмени. Їх 52.
Ліна Костенко, легендарна українська поетеса, написала чудові вірші «Цавет Танем», що означає: «Твій біль беру на себе». Давайте і ми візьмемо на себе біль вірменського народу, щоб через пам’ять більше ніколи не повторилася трагедія!
Сьогодні Український парламент вшанував пам’ять загиблих в час геноциду вірмен — хвилиною мовчання..
Цавет Танем !
************************************************************************************(рус)
Цавэт Танэм !
День памяти жертв геноцида армян отмечается ежегодно. Сегодня, 24 апреля 2015 года, в день столетия трагических событий, Европарламент объявил европейским днем памяти жертв геноцида.
Европа поминает полтора миллиона убитых, замученных, умерших от голода людей, единственной виной которых перед убийцами была «неправильная» национальность и «неправильная» вера. Это было тщательно продуманное и планомерное убийство, длившееся два десятилетия.
24 апреля 1915 года за одну ночь в Османской империи были арестованы сотни тысяч представителей интеллигенции, духовенства, писатели, философы и художники – те люди, которые были духовными лидерами армянского народа, те, кто мог повести за собой. Практически все они были убиты. Предварительно турецкие захватчики призвали в армию и расстреляли армянских военных. Оставшихся после этих двух этапов программы геноцида – женщин, детей, стариков – насильно согнали с родной земли и погнали в пустыню. Большинство переселенцев погибли от голода и болезней. Почти никто не дошел. Те, кому удалось бежать, рассеялись по чужим странам и навсегда утратили родину.
Тогда бушевала Первая мировая война и общественность всего лишь выразила обеспокоенность.
Вам это ничего не напоминает?..
Через четверть века Гитлер задал риторический вопрос: «Кто сегодня помнит уничтожение армян?» Ответом стал Холокост.
Геноцид армян – это не трагедия одного народа. Это страшный и, к сожалению, невыученный урок для всего человечества. До сих пор ни одна страна и ни один народ не застрахован от повторения трагедии. Последний по времени признанный ООН геноцид был совершен совсем недавно, в 1995 году, через 80 лет после трагедии армянского народа, уже при нашей с вами жизни!
Именно поэтому так важно признать на государственном уровне геноцид армян. Хотя бы через сто лет осудить преступление, задекларировать недопустимость такого «решения» любых конфликтов и споров, взять на себя политические обязательства.
Сегодня геноцид армян признан на международном уровне – Советом Европы, Европарламентом, специализированными органами ООН, Всемирным советом церквей.
Уничтожение армян также официально признали геноцидом и осудили 24 страны, включая основные страны Евросоюза. Вчера геноцид армян официально признали Австрия, сегодня – Германия.
12 апреля, в день православной Пасхи, Папа Римский Франциск отслужил армянскую литургию. «Сокрытие или отрицание зла подобно кровоточащей ране, которую не забинтовали», — сказал Папа.
Украина завоевала дорогу в Евросоюз кровью Небесной сотни. Первым из погибших был патриот и сын Украины Сергей Нигоян.
Отражая агрессию на востоке страны, сражаясь за свою страну – Украину, сложили головы в Вооруженных силах, Национальной гвардии, МВД, добровольческих батальонах украинские армяне. Их 52.
Лина Костенко, легендарная украинская поэтесса, написала прекрасные стихи: «Цавэт Танэм», что значит: «Твою боль беру на себя». Давайте и мы возьмем на себя боль армянского народа, чтобы через память никогда не повторилась трагедия!
Сегодня Украинский парламент почтил память погибших во время геноцида армян — минутой молчания..
Цавэт Танэм !