Обращение главы облгосадминистрации Арсена Авакова по случаю 195-летия со дня рождения Т.Г. Шевченко

9 березня — визначний день для українського народу. Сьогодні вся Україна відзначає 195-у річницю від дня народження Тараса Шевченка. Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть поряд із найвеличнішими титанами думки й слова. Т.Г.Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу.

 

Для багатьох поколінь українців — i не тільки українців – Шевченко великий і вічний, невичерпний i нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною i разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні i новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії i нам ще йти i йти до його осягнення.

 

Тарас Шевченко був відданим сином поневоленого українського народу i прагнув його визволення, був справжнім сином своєї Батьківщини. Шевченко був просто Людиною в родовому значенні цього слова, при тому, що був сином свого часу i свого народу, поділяв їхні вади в малому, але у великому, значному йшов на цілу епоху попереду. Знав свій обов’язок перед вселюдською сім’єю народів, але мав мужність i тій сім’ї народів нагадати про її вселюдський обов’язок перед своєю українською нацією, без рівноправного утвердження якої світ буде неповний i несправедливий, отже, i не матиме виправдання перед совістю й розумом.

 

Шевченко, в певному розумінні, дав українському народові розуміння його долі, потреб і завдань перед обличчям майбутнього — з погляду загальнолюдської історії та боротьби, загальнолюдських завоювань розуму і духу; з висоти найпередовіших ідеалів і уявлень свого часу. Давши людству краще з українського, він водночас дав Україні краще із уселюдського.

 

Тож завдяки невичерпній силі своєї душі та генію поетичного слова Тарас Шевченко зробив невід’ємний та визначний внесок у розуміння, збагачення та поширення духовної сутності українського народу.

 

І ми в ім’я великого поета, в ім’я своєї Батьківщини повинні любити рідну Україну так завзято й пристрасно, як любив її Шевченко: