Дівчатка розбирають бруківку. Якось сумно і водночас захоплено дивлюся навколо на десятки студенток. ЩО ж це відбувається …
– Чому? – Хочемо допомогти.
– Навіщо? – А як інакше?!
– Хто вам сказав? – Ніхто. Встали поруч з хлопцем і робимо …
– Так камені ж кидати будуть в солдатів, розумієте? – Нормальний солдат проти мене не піде, я не терористка. Захищатися треба! Захищатися буду …
Війна … Війна – це завжди гідність і скорбота поруч …
Не стріляйте в студентів!