Арсен Аваков у своєму есе «Про загиблих і поранених» вперше оприлюднив статистику військових втрат добровольчих батальйонів.
Про ЗАГИБЛИХ І ПОРАНЕНИХ
Ми збиралися і згадували хлопців … Збиралися з приводу – все ж пройшов другий рік, як ми створили добробати … І згадували, і ком стояв в горлі …
Згадували загиблих, згадували скількох покалічило, скільки наших хлопців змогли після поранень повернулися в стрій. Обмінювалися злістю на базік і балакунів …
У мене все клекоче всередині, коли хтось вальяжно міркує про міфології навколо добровольчих батальйонів …
Я приведу сьогодні офіційну статистику по пораненим і загиблим – вперше. Тут немає таємниці … але є закид пустобрехам, які ставлять під сумнів подвиг хлопців … Чому офіційну? Тому що були втрати і ті, які не були в наш облік – хлопці гинули в бою, не встигнувши належним чином оформитися в підрозділах. Приїжджали на фронт, залишаючи формальності на потім …
За ці два роки в підрозділах МВС і Нацгвардії:
– Загинули 308 чоловік. У тому числі з добробатів – 205 (108 – нацгвардейців з Донбасу, Азова, батальйону ім. Кульчицького, 97 – з батальйонів МВС …)
– Отримали поранення 1228 осіб. У тому числі зі складу добробатів – 701
– Пропали безвісти – 41 боєць
– В полоні (за нашою інформацією) – 10
…
Нечесно і несправедливо мовчати про хлопців, які віддали життя і здоров’я на цій війні! Підло применшувати їх подвиг!
Вже комусь здається незручним в низці мирного життя столиці та інших мирних міст згадувати …
Але згадувати треба – просто тому, що війна ще йде – і нічого не закінчено. І не треба звикати до того, що ти живеш мирним життям, а за тебе хтось бореться – там, далеко від тебе … Звикаючи, ти зраджуєш їх. Не звикай до цього, добра людина!
І пам’ятати про хлопців треба, тому що вони герої не з міфів, а з реального життя, що тече навколо тебе – і заслужила не сумнівів і лайливих слів – а честі! Честі!
Слава героям!